Валерій ГРЕБЕНЮК. Витончена екзотична лірика

МАНДРИ ВІЛАҐОМ

 

Ало́ми[1] міряють Світами —

Там більше душі не тремтять!

Гіганти зорями не стали,

Пульсари в темряві мигтять…

 

Містичне диво Магнітари[2]

Останній спогад зір простих.

Розкинуть промені кваза́ри[3]

Настане час — і знищать всіх.

 

За краєм краю Гіперно́ва —

Агонії самотній блиск.

Замерзла Седна[4] сутінко́ва…

Нептун уперто крутить «диск»…

 

Iо́, барвиста й моложава,

Ховає хитро справжній вік!

З орбіти, гарна та яскрава,

Зливає лаву в темний бік…

 

Десь Енцела́д[5] у неозоні,

З маленьким «су́ґаром»[6] ясни́м,

Шпурляє грейзери прозорі

Сніжочком білим і рясни́м.

 

Король-Юпітер величавий

На трон пихатості посів!

З Червоним «оком» — вельми жвавий

«Тинан» буремності й часів.

 

Взірець мінливий — мегаміри

Кружляє простором Алголь[7]

Подвійна зірка Бета Лiри

Закута в не́снаски[8] сваволь…

 

У лабіринті Мінотавра

Блукає Вічності наспів…

А пірует Альфа́ Цента́вра

Чарує фарбами Світів.

 

Химерна забавка космічна —

Містичним світлом цефеїд[9]

Касіопея[10] потойбіча

Загралась в інший Дивосвіт…

 

Зірки́, котрí нічи́м не стали,

Трильйони ро́ків ще мигтять…

А люди, що тепер не з нами,

У форраш[11] Всесвіту летять.

 

Нейтронні зорі не зігріють,

А Чорні Діри все вберуть!

Лос[12]-простір-час[13] усе відмірить —

Загорне Вíлаґ[14] в темну суть.

 

Земля лишається назо́всім

Притулком Людства — Світом всім!

І доля наша спільна з Сонцем!

Чумацький Шлях — єдиний Дім!

 

У неосяжності Галактик,

Але в інакшому житті,

Колись розчинемось, мов клаптик,

Тепло покинувши Землі…

 

А Білий Карлик[15] не зважає,

Бо на мільйон карат — один!

В туманності дзеркалить-грає,

Йому байду́жий часу плин!



[1] Алом – мрія.

[2] Магнітар (магнетар) – нейтронна зоря з надпотужним магнітним полем  (1013-1015 Гс).

[3] Квазар – позагалактичні об’єкти, які мають зореподібні зображення і сильні емісійні лінії з великим червоним зміщенням у спектрі.

[4] Седна – транснептуновий об’єкт 2003 VB12, що отримав назву на честь ескімоської богині морських тварин Седни.

[5] Енцелад – один зі супутників Сатурна.

[6] Суґар – промінь.

[7] Алголь – потрійна зірка.

[8] Неснаска – напасть.

[9] Цефеїди – назва класу пульсуючих (змінних) зір (гігантів та надгігантів).

[10] Касіопея – тут: Касіопея А – залишок Наднової зірки.

[11] Форраш – джерело.

[12] Лос – доля.

[13] Простір-час – штучний математичний 4-вимірний простір подій.

[14] Вілаґ – Всесвіт.

[15] Білий Карлик – загальна назва померлої зірки.

 

 

КВИТОК У ІНШИЙ СВІТ

 

Створилося життя —

На злидні, на страждання,

У відпочинку бід,

На перехресті діб.

 

Сіреньке майбуття —

Всього лише чекання

Нездалих почуттів —

З омріяних світів.

 

Для пристрасті тертя,

Гормонів невагання —

В інтенції* доспів**:

Дітей, мовляв, хотів.

 

То зашморгу петля

Накинута ізрання,

І тисне, наче гніт, —

Той непотрібний плід.

 

А щирість почуття

Минає до світіння —

Дає новий почин

Без будь-яких причин.

 

Мандрують десь пуття —

Безтямні починання,

Дешевих квітів жмут —

Знедолі хтивий кнут.

 

Зникають в небуття

Захоплені зізнання.

Мов келихи отрут —

Одруження-oкрут***…

 

З’явилося дитя —

Нещасне сподівання,

Відрада сивих літ —

Квиток у інший світ.

 

____________________

*Інтенція – бажання.

**Доспів – спів після співу.

***Окрут – пригноблення.

 

 

ПУСТИНЬ

 

Фiлiжанка залишилась волi

Із фьолдáлу[1] забутих столiть…

Серед ба́рлiю[2] в дикому полі

Стара пу́стинь в зажурі стоїть.

 

Дерев’яна, з розбитим віконцем

I криласом[3] нездалим своїм —

Святим Духом покинута зовсім —

Пiдневiльна пapaльських[4] країв.

 

У самотності тільки надія

Ще чекає мирян із села…

Та забуті прадавні повip’я

I стезя бодлаком[5] заросла…

 

— Чи розкриєш свої таємниці,

Де ігумен — твій Божий суддя?

Та залишені давні каплиці:

У безбожності шанець буття.

 

Ще всеношна у мрії лунає…

Загубився у нетрях стихар…

Про єктенiї[6] щиро благає

Преокрутний[7] у душах тягар!

 

Сподівання: годити на прощі…

Та залишена рейвахом[8] тут!

Найсвятiшi спаплюжені мощі…

Не розірвеш безвірників пут!

 

Хазі[9] пу́стинь чекає весілля —

Вельми вірить в казкові дива!..

Духоборів навколо свавілля

І Червонoго Фрасу[10] ґаба[11]!



[1] Фьолдал – домівка.

[2] Барлій – полин.

[3] Крилас – у церквах підвищення для співаків і і читців.

[4] Паральський – сатанинський.

[5] Бодлак – чортополох, будяк.

[6] Єктенії – ряд молитовних прохань, який складає важливу частину всіх церковних богослужінь.

[7] Преокрутний – дуже сильний.

[8] Рейвах – побоїще, розграбування.

[9] Хазі – саморобна.

[10] Фрас – чорт.

[11] Ґаба – тут: пелена.

 

 

…МАЙОРЯТЬ ДІБРОВИ

 

Здичавíлі майорять діброви…

Ще стоять

покинуті хатки́.

Їх поволі розберуть на дро́ва…

Воля справжня

вíзьметься в лапки́.

 

За кордоном українські люди

Надривають спи́ни й животи́.

Олігархи вже панують всюди —

розпустили па́зурі — жмоти́.

 

Надвельможна влада «бандюкíвська»

Залишає гміни[1] у ярмі…

Другорядна й мова українська,

І сіренькі люди — у рядні[2].

 

Спорожнíле серце України.

У безвір’ї промайнуть роки́.

Cядуть кримінали —

в лімузи́ни,

Непокірним затикну́ть роти́.

 

Одиниці вільні й за порогом,

За свободу і братів своїх

Чинять опір владним заборонам —

Ешо[3] сліз — їх долями стоїть.

 

Сніг найперший

спуститься на брови…

У байра́ці[4] кинута герля́[5],

Золотисті майорять діброви,

Бур’яном зарощена земля…



[1] Гміни – громади.

[2] Рядно – тут: дешевий, низькоякісний одяг.

[3] Ешо – дощ.

[4] Байрак – невеликий ліс по степових балках.

[5] Герля – свійська свиня.

 

 

HАЙЗНІМІЛІША ТИША…

 

Нині «вільний» — що ка́ня[1] без неба,

Тільки мрію: та ось полечу!..

Ні жалю, ні прощення — не треба!

Найостатніші дні полічу…

 

Зойкне яструб у висі — далеко,

Аніму́шного[2] вітру не чуть…

Живодайні струмочки полегко

У чужениці кволо течуть.

 

Таволí [3] прокладали стежинки

Біні[4] шу́вні[5] юрбою — в роки́.

Обвєтшали нездалі пожитки,

І окислились мідні дроти.

 

У старенькому радіо пісня

Тужить осінню слізно в гаю…

…Промайнуть усі де́нницi[6] після…

…Найзніміліша тиша — «в раю».

 

Все життя промайнуло без сліду —

Краплю свя́та зронило на світ…

Вас, літа́ молодí, я не стріну…

— Де ж мандруєте?

Фо́льди[7] назвіть!..



[1] Каня – коршун.

[2] Анімушно – стійко, мужньо.

[3] Таволі – в далині, з віддалі, з далеку.

[4] Біня – дівчина.

[5] Шувні – гарні.

[6] Денниці – вранішні зорі.

[7] Фольд – земля.

 

 

У ЛАВРАХ КАДУКА

 

Розчавлена у полі сила,

Давно поламаний «Джон Дір»[1].

У безнадії дoля сива

Намріє «Го́спода» — з чортíв…

 

Гнет[2] копошитимуться люди

У лапах ва́рошy[3] зрання́.

Лос аніму́шно буде всюди

У лаврах — ка́дука[4] звання.

 

Зростає ке́рта[5] бодлака́ми,

Безлюдніє старий повіт,

Зоха́блено[6] все бортака́ми[7]

Буття зголдоване[8] повік.

 

У сíнях кинуті заброди,

Запліснявiв осінній збір,

Не засіватимуть «на взроди» —

Шниряє о́реками[9] звір.

 

Стежки́ не ґра́сує[10] балога[11],

Смачний не випечуть пиріг.

Oдpині[12] ба́йдуже — волога

Тепер зато́плює поріг.

 

Томиться у баю́рах[13] нива,

Остудник[14] а́лфольдами[15] зрic.

Й бука́ту[16] не чекати дива

У льо́нді[17] худкоплинних рис.

 

Любов, малже́нкою[18] набута,

Зів’яла в нендзовім[19] таврі.

Свобода, душами забута,

Довіку в крутному[20] гаврí[21].

 

Погасли в кластерах[22] задуми —

Акреції примарний блік.

Глюо́ни[23] а́ломи забули

У філаме́нтах ме́ше[24] — з вік.

 

Зоря чудова, коли рання, —

Квапливо су́ґар[25] перший зблід.

Протуберанців коливання —

У фотосфері злата слід.

 

Остання стелиться дорога

В омитім фо́ррашем зерні.

Я відлітатиму до Бога

Прощальним шíрашем землí.



[1] Джон Дір – у США виробник сільськогосподарської техніки, популярний в 90-х рр. ХХ ст..

[2] Гнет – скоро.

[3] Варош – місто.

[4] Кадук – демон.

[5] Керта – садиба.

[6] Зохаблено – брутально покинуто.

[7] Бортак – тюхтій.

[8] Зголдоване – поневолене.

[9] Орек – земельний маєток.

[10] Ґрасує – топче.

[11] Балога – шульга.

[12] Одрина – хатина.

[13] Баюра – калюжа.

[14] Остудник – рослина.

[15] Алфольд – низина, рівнина.

[16] Букат – шматок чогось.

[17] Льонд – країна.

[18] Малженка – дружина.

[19] Нендзовім – злиденному.

[20] Крутно – жахливо.

[21] Гавро – логово звіра.

[22] Кластери – тут: скупчення Галактик.

[23] Глюони – субатомні частки.

[24] Меше – казка.

[25] Су́ґар – промінь.

 

 

ВАРОШ

 

Bápoш манить незайману мрiю

І знiчев’я — пречисті пуття…

Та пiнязi[1] приваблюють бiню,

Що рушає у краще буття!

 

Досi всотує ва́рошу «воля»

Найпречистi надiї, на жаль…

Самовiльно гуляє недоля —

Хитро вабить у шанець параль[2]

 

Метушаться поквапливо люди —

Безучаснiсть у душах сама!

Має ва́рош такий устрiй всюди —

В його сутностi вiчна зима!

 

Затихає маленька надiя,

У зажурi прещире життя…

Забуваються давнi повiр’я,

Гiрко плаче самотнє дiвча…

 

Почуттям простягає долонi —

Сподiвання вручає свої!

Та в асфальтових вулиць полонi

Непримiтно дiвчисько стоїть…

 

Поспiшають навколо машини,

У кiрунку[3] зникають: де як…

На байдужiсть знаходяться сили,

I зростає у душах будяк!

 

Ва́рош має свою самобутнiсть —

Неосяжна людей течiя!

Що змінила дівчи́ни присутність,

Може, змінить відсутність… Чия?..



[1] Пінязі – гроші.

[2] Параль – сатана.

[3] Кірунок – напрямок.

 

 

ФОЕСТЕ ПОКРОВИ

 

Покрова-вє́делем[1] втішала,

Сльозами в ал́фольди текла,

Мотивом жóморно[2] вєтшала —

Крадійка ніжного тепла.

 

Нестримно хíдеґом[3] забрала

Покрова зе́лo[4] на долí.

Денцівка[5] в áлмоші награла

Журливе літо таволí.

 

В осінній фóеcте[6] від рaми

Повільно чапає домар[7].

Рівнини змучені вітрами,

Без тяги — тріснутий димар.

 

Голодний áллат[8] бодлакáми

Шниряє cáбадно[9] в імлі,

Брущени[10] шкрябає боками,

Букат обнюхує землі.

 

Байдýжий бáла[11] і не чýє

Футю́лєш[12] вітру за вікном,

В уяві «ма́ятель»[13] малює

Пшеницю, скошену серпом.

 

Не пробіжить юначка боса

За каченятами услід…

А довга ніч тихоголоса

Засяє зóрями у світ.

 

Старенька піч не зігріває,

Промóклі тýзіфа[14] чадять…

Лише здається áлваш[15] раєм —

У Вíлаґ а́ломи летять.



[1] Вєделем – берегиня.

[2] Жоморно – журливо.

[3] Хідеґ – холод.

[4] Зело – рослинність.

[5] Денцівка – різновид сопілки.

[6] Фоесте – Святвечір.

[7] Домар – Домогосподар.

[8] Аллат – звір.

[9] Сабадно – вільно.

[10] Брущени – зарослі, кущі.

[11] Бала – ледар, нероба.

[12] Футюлєш – свист, гучне завивання.

[13] Маятель – пан, владика.

[14] Тузіфа – дрова.

[15] Алваш – сон.

 

 

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *