Іван ПЕРЕВЕРЗІН. Своя дорога

Я міркував про смерть так часто,

що зовсім занедбав життя —

дорогу ту, яку відкласти

не випада на майбуття.

І я збагнув: відстав од друзів,

прогаяв час щасливий свій…

І серце зчерствіло в притузі,

і зір мов випік суховій.                

Де прогріх, там нема споко́ю…

І я, ходи придавши, вмах

зі стежки в затінку виткої

на осіянний вийшов шлях.

І далі йтиму без упину,

забувши сон, як у біду,

аж поки вбачу друзів спини,

аж поки щастя віднайду.

Зажив я злигоднів чимало,

вони журботою мені

і душу, й розум повивали,

навік затьмивши дні ясні.

Вже на камінні збив я ноги,

вже ллється сьомий піт… Дарма!

Я бачу лиш свою дорогу

і знаю: іншої нема!

 

Переклад з російської Дмитра Щербини

 

 

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *