Святеє покарання (№8)

Заболіло в діда в спини, що не сісти й не лягти.

Вже висів і на драбині, щоб здвигнути ті кістки.

Та яке там! До знахарки ледь доплентався старий.

Долі впав, як після чарки, і лежить мов неживий.

Тая мне кістки та ребра,  ще й хребці кудись вправля.

Спину вимняла як треба. Дід до неї промовля:  (більше…)

Позначки:, ,

Халепа (№7)

Що бувало – то вже є. Лихо долі не мине.

Ходять сміх і сльози поруч, може в тугу, може в поміч.

Так вже вийшло. У Степана помирають тато й мама.

Син, старий вже, як гарбуз, наматав собі на вус,

Що земля дорожча вдоста, і не буде вже погоста!

Всіх поспалюють, і в чашу, і в стіну, без «Отченашу»!!!  (більше…)

Позначки:, ,

Ніч (№6)

Раз на свято воєдино  позбиралася сім’я:

Мати, батько, тітка Ніна… Безліч всіх, останній я.

Як годиться, біля столу, скількі хто хотів сидів.

Спать мостила мати долу, кожен ліг куди глядів.

Бабця «Отче наш» читає, дід давно пірнув на піч.

Молодь ще собі гуляє, та й лягає. В хаті – ніч. (більше…)

Позначки:, ,