Дід Свирид і екзитпол, або Спроба словесного портрета виборця (№25)

Микиті Петренку нарешті виповнилося вісімнадцять років, і він вперше мав право проголосувати. Мав то мав, але за кого голосувати – визначитися важко, бо занадто вже багато тих кандидатів на найвищу посаду. Прийшов на дільницю, а там голці немає де впасти: у маленькому класі, де він вчився торік, – близько двох десятків членів комісій, а спостерігачів – і не перерахувати. А люди так і пруть. Він і не помітив, як до нього підійшов сусід, дід Свирид:

– Добрий день, дідусю!

– Здоров будь, козаче!

– Як ви думаєте, діду, за кого це люди голосують?  (більше…)

Позначки:, , ,

Тещин Язик (№24)

Будьмо відвертими: жодна теща (та, мабуть, і рідко яка дружина) не скаже зятю: »Ти б відпочив, синку: сходи, будь ласка, на риболовлю». Не дочекаєтесь. Більше того: коли ви прийдете з риболовлі та ще й «під градусом», язики тещі і дружини працюватимуть невтомно, називаючи вас словами із суфіксами на предмет згрубілості. Не забудуть використати й фольклорні джерела, на кшквалт (ну й словечко хтось видумав): »Риба і зайці заведуть в старці». Але то їхня справа. Ви, звичайно, помовчите, щоб не псувати собі нерви, хоча подумки хочете назвати тещу відьмою.

Мабуть, саме за довгий тещин язик косу, що врізається в першу Стугну ,назвали Тещин Язик. Чудове, скажу вам, місце для відпочинку і усамітнення: ні дружини, ні тещі – ви і вудка.  (більше…)

Позначки:, ,

Одного разу на Стугні (№23)

(містечкова бувальщина)

Обійшов першу і другу Стугну – ніде не клює. Мабуть, через спеку. Воно, коли спека чи якесь релігійне свято, – ніколи не клює. Тоді рибка плаває по дну. «Піду, – міркую, – на третю – може, впіймаю хоч на пляжі».

Підхожу до третьої, закидаю вудку. Теж не клює. Поруч п’ять хлопчаків десяти-дванадцяти років курять сигарети і жваво розмовляють з двома повногрудими дівчатами. Мимоволі прислухаюсь до розмови. Блондинка, років двадцяти, питає в одного:

– Слышь, рыжий…У тебя папа есть? А сколько ему лет?

– Є. 42 роки. А тобі навіщо?  (більше…)

Позначки:, ,

Машина (№22)

– Маю мрію, чесне слово,

давню і жадану. –

Каже якось пізно ввечір

друг Петро Богдану. –

Хочу з вітром , гонорово,

їхать, як мужчина.  (більше…)

Позначки:, , ,