Машина (№22)

– Маю мрію, чесне слово,

давню і жадану. –

Каже якось пізно ввечір

друг Петро Богдану. –

Хочу з вітром , гонорово,

їхать, як мужчина. 

На своїй, хорошій, рідній,

якісній машині!

Той почув. На лоба очі:

– Що ти мелеш зп’яну?

Де знайти ту класну, добру

«тачку» вітчизняну?

Став Богдан сміятись: – Петре!

Знай. На наші ями

лиш коняку добру можна.

Або джипа «хаммер».

– Що сміятись, як не знаєш!

Сядь собі й не рипайсь!

Я на тій машині можу

«взути» навіть джипа!

Щось знайти тепер, – раз плюнуть!

Не проблема дуже.

Але, певно, не дадуть нам

поганяти, друже.

Тільки спробуй уявити

ти собі, Богданку. –

Всі стоять, а я «шурую»

попри них на танку.

 

 

Поділитись ланкою в соціальних мережах

коментарі

  1. Якщо серйозно, це цікаве питання, яке треба олігархам – власникам підприємств задати. Наші танки ж можуть конкурувати на найвищому європейському та світовому рівні. Чому інші машинобудівні галузі задніх пасуть?

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *