Марко МОСКАЛЮК. Переможи мене…

Переможи мене

у собі,

коли околицями життя блукаю –

розради шукаю,

у людей немає – в неба її питаю.

Небо заплакало: і я не знаю, 

є на землі вона чи немає.

Переможи мене у собі –

той,

хто обіруч тісно душу тримає.

Аби не зламалась сухим бадиллям,

не здалась божевіллю,

не покотилася з вітровієм

по безпуттю

щохвилини щомиті –

думки не причесані і не вмиті

і почуття каламутні –

кажуть, немає з них путі.

Переможи мене у собі –

Той, кому ціль ясна й суть.

Поки в гробу не несуть.

Поки не відспівали,

хто про все завжди знали:

і як жити, і подавати, і будувати,

і відбирати.

Хороми хороми хороми –

а надії мої бездомні –

під вітровієм

бредуть процесії похоронні.

Чуєш, виють часи вікопомні –

убиваються горем

чи за чвари сплачують сповна.

Переможи мене у собі –

той, кого не хапають ті шторми.

Може, я сама себе

у надіях наївних схороню –

може, виставлю їм заборону

і знайду десь куток як бездомним,

щоб не гнало їх лихо пихате

по кладовищах

і забутих часом хатах.

Без надій годі

дарма правду шукати.

 

 

Поділитись ланкою в соціальних мережах

коментарі

  1. Душевний стриптиз вищого гатунку. Чудово!

  2. Вірші супер! Хай відпустить Бог твої гріхи, Людко. Хай тільки білий ангел з тобою. Я певна ти себе перемогла. Цілую Соломка.

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *