Аліса ГАВРИЛЬЧЕНКО. На вулиці Грушевського

 

Дивіться, дивіться: хлопці, хлопці йдуть.

В них втомлені лиця. Кожна ніч – хомут.

 

І плаче, і плаче мати, кров та сніг.

Дивіться, дивіться: ще один поліг.

 

Вже Київ не Київ, а Майдан, Майдан,

Де люди, всі люди – мов живий паркан. 

 

Вже зранку до ранку про Майдан, Майдан

Думки нескінченні і бурхливий стан.

 

І вкотре, і вкотре каже хтось: війна…

Це каски, це хлопці… врешті, що хто зна.

 

А полум’я вище від голів і дим…

Це зараз, що зветься часом змін страшним.

 

Дивіться, дивіться: від наруги й ран

Столиця, столиця – вже Майдан, Майдан.

 

Стоять барикади, й, отже, не обман,

Що вся Україна – вже Майдан, Майдан.

 

 

Поділитись ланкою в соціальних мережах

коментарі

  1. Таня Весна сказав:

    Сумно, але є надія!

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *