Переможці поетичного конкурсу «Книжка від “Zебри”»

У Всесвітній день поезії на подвір’ї харківського Літмузею, де відбувалися поетичні читання, стали відомі результати конкурсу «Книжка від “Zебри”», за яким з цікавістю стежив журнал «Стос». Оголосили імена переможців. Перше місце посіла поетеса Анастасія Затворницька, друге – Денис Майданюк, третє – Анна Кисельова. Саме їхні поетичні збірки тепер можемо прочитати завдяки конкурсу і типографії “Zебра”.

Детальніше про конкурс розповіла Тетяна Трофименко, літературний критик, заступник директора Харківського літературного музею з наукової роботи, вона була одним зі членів журі:

«Ідея проведення конкурсу належала друкарні “Zебра” – саме їхнє бажання видати поетичну книжку автора-початківця “запустило” проект, який у цілому можна визнати успішним. Хоча реклама конкурсу провадилася лише через соцмережі та на сайті друкарні, свої вірші надіслали 52 поети з різних міст України – і це, я вважаю, дуже добре для “нерозкрученого” проекту. Звісно, як у кожному поетичному змаганні, серед учасників був певний відсоток графоманів, однак творчість більшості авторів – цікава й самобутня. Зрештою, будь-який літературний твір завжди сприймається по-різному – і про це свідчило, зокрема, те, що “короткі списки”, які склали члени журі (окремо дякую за приємність співпрацювати з шановним професором Леонідом Ушкаловим та відомою українською поеткою Оленою Рибкою) та друкарня “Zебра”, суттєво відрізнялися. Якщо нас більше цікавила експериментальність поезії, її філософський зміст та формальна вибагливість, то колеги з “Zебри” віддавали перевагу віршам більш традиційним: для них важило оптимістичне світосприйняття автора та відсутність у текстах політичної заангажованості. Отож, трійка переможців – це імена, які збіглися у двох списках, і вони чудово відображають основний спектр учасників. Перше місце посіла Настя Затворницька – молода киянка, яка навчається у Харкові. Її вірші – справді дуже позитивні; хоча авторка ще юна, вона має свій стиль, який надалі, сподіваюся, розвинеться й набере сили; тому перше місце – це “путівка в поезію” для початківця. Володарі другого та третього місця – Денис Майданюк із Одеси та харків’янка Аніта Кисельова – більш досвідчені поети, відомі в мистецьких колах. Вони також отримають книжку в подарунок – скоріше, як підтвердження того, що вже “усталилися” як поети. Назагал хочеться подякувати всім, хто взяв участь у конкурсі, та побажати натхнення й радості від творчості. Якщо “Zебра” вирішить зробити ініціативу регулярною, Літмузей радо долучиться до проведення конкурсу й наступного року – можливо, тоді ми зможемо краще продумати окремі організаційні моменти, зокрема збільшити термін прийому заявок та активніше поширювати інформацію про проект».

Також у журналі «Стос» є інтерв’ю з Анастасією Затворницькою, яка посіла перше місце. А поки що вітаємо і читаймо вірші переможців конкурсу!

 

Анастасія Затворницька

 

***

марно шукати в морі ковток води

серпень розкинув руки і в небо ліг

вторить моїм словам ти іди іди

мліє пісок від доторку босих ніг

 

той що рахує хвилі одвічно сам

йде в нікуди приходить він звідусіль

море гуде я вірю його словам

хай на вустах біліє пекуча сіль

 

 

Денис Майданюк

 

Ми помрем не в Парижі…

 

Letum non omnia finit. Sextus Propertius*

 

ми помрем не в Парижі…

і навіть не біля його околиці

якась проститутка

тихо помолиться

біля ліжка мого:

сподіватиметься,

що я не помру,

що сила до неба

піднятих рук

врятує поета,

та у двері вже

входить Смерть –

моя остання Джульєтта.

 

я бачу вже праотця,

а поруч із ним бачу праматір,

а поруч із нею – прабога,

позаду вже тягнеться довга

моя остання дорога. я бачу

Ієронімуса Босха,

його дивні полотна…

зупиняється раптом годинник,

починає зворотній відлік.

на землі закінчилась

ще одна постпоетична епоха.

Поряд проходить Бродський,

повторяючи, як мантру: “Плохо

умирать ночью. Плохо

умирать наощупь”…

 

непривітне місто і площа.

посеред нічної площі –

будинок. за мною

спостерігає годинник,

вертикаллю просто до неба

дивиться гостре лезо стрілки.

 

година йде. година вбиває мене.

сумно посміхається Рільке,

сидячи в кріслі моїм.

раптом зникає, як мара,

як привид, як дим.

в царстві мертвих

залишаюсь живим.

стою містом серед руїн.

 

а бідна проститутка молиться

її молитви чує уся околиця

вона тихо сидіть навколішки

біля ліжка мого. їй так боляче

дивитись на моє скам’яніле лице.

мовчить мертва вже вулиця.

вузькою чорною стежкою

тихо повзе річка за нашим вікном…

кров поета за рік стане вином,

його розіллють по бокалах

аристократи у якомусь підвалі

і їм за смаком буде воно,

як грузинське цинандалі,

а потім, а далі

я повернуся у іншому тілі,

вже з іншою ціллю.

і буде літо

якогось там року.

 

*Letum non omnia finit — Із смертю не все закінчується. Рядок з елегії римського поета Секста Проперція. Напис на могилі Йосипа Бродського на кладовищі Сан-Мікеле,Венеція.

 

Анна Кисельова

 

***

Час і місце розходяться. Небо пішло без бою.

Всі годинники давляться, вечір планує втечу.

Я – це те, що лежить піді мною і наді мною

В порожнечі.

Я – це він, коли він прокидається серед ночі,

Він розплющує очі у Лондоні або Відні.

Всі розчавлені ним стоніжки мене лоскочуть,

Мені подібні.

Я – це ти, коли ти розкладаєш на підвіконні

Невеличкі скарби, парасольки, вірші, світлини.

Я – це ти, коли ти розоряєш нічні бездонні

Магазини.

Я – це я, коли мій телефон набуває тиші,

Коли кожен меседж доручений псам та лелекам.

Час і місце безсилі. Всевишній малює вишні

На смереках.

 

 

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *