Уявіть собі картину (№49)

Ця історія відома.

Я згадав її свідомо,

Як багато різних інших.

Каюсь я!

Я – не безгрішний!

І живу я серед грішних!.. 

 

Уявіть собі картину:

Верхній поверх. Не дитина,

Не дід кволий –

На балконі дядько голий…

Дім на поверхів п’ятнадцять.

Ртутний стовпчик – мінус двадцять,

Вітер свище крижаний.

Що там робить той дурний?

Не дурний! Скоріш, терплячий!..

Хука в руки. Злість – собача:

Влип! Буває. Не інакше,

Захопився ділом грішним.

Там – сховався. Втік поспішно,

Бо господар навинувся.

Добре, що ось так відбувся.

Уявили? Тож відчуйте

Лютий холод. Не глузуйте!

Як би ви себе вели,

Щоб вам трапилось колись

На балкон в мороз ховатись?

Ні! Не треба зарікатись.

Краще далі уявляйте,

Бідаку зла не бажайте.

Поміркуйте саме так:

Ви піймались, ви – бідак!

 

(Ти чого в долоні хука?

Відчуваєш – мерзнуть руки?

Був в халепі, ясна річ.

Не соромся, чоловіче!

Хукай далі, хукай, хукай!)

 

Далі – голого наука.

 

Той бідак у шибку стукав,

Манив пальцем чоловіка:

– Пусти грітись! Не базікай.

Ти повір! І я б не вірив…

Розумієш, був у кралі

На п’ятнадцятім в квартирі,

А що вийшло, взнаєш далі:

Муж її вернувсь додому!

Я й сховався на балконі.

Ти, як брат! Ти зрозумієш.

Допоможеш? Ти зумієш!..

 

Благородний чоловік,

Як зумів, так й допоміг.

Кави дав, дав одягнутись,

Подав туфлі, щоб озутись,

І до ліфта проводив –

Вже ж, як брата, відпустив, –

Сам вернувся до кімнати;

Не дає недоля спати.

Заходив вперед, назад –

Міркувати про щось став –

Лоба тер на негаразд –

І в дружини запитав:

– Скільки поверхів у домі?

Ми живемо – на якому?!

 

 

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *