Елла ТИТОВА-РОММ. Цікаве віршування – 2

259813_212093118832117_5576494_n

Розділ другий,

в якому йдеться про найважливіший елемент вірша

 

Якщо театр починається з вішалки, а секс – з язика, то віршування починається з рими.

Причому бажано, щоб рими були хороші й гарні.

Якщо ваші рими погані й потворні, то краще пишіть білі вірші (якщо, звісно, вмієте).

Чим же відрізняються хороші рими від поганих? 

Погані рими разять слух (якщо такий є).

Хороші його ублажають.

Якщо ви можете відрізнити гарну музику від поганої, ви, напевно, не читаючи жодних правил віршування, будете використовувати у своїй творчості, або принаймні будете намагатися використовувати, рими, що ублажають слух.

Коли вам на вухо наступив ведмідь, то доведеться потрудитися, а саме: послухати багато хорошої музики і почитати багато хороших віршів. У вкрай важких випадках доведеться купити слуховий апарат.

Хороші рими (вони ж – точні) передбачають збіг останніх звуків, починаючи від останнього ударного звуку. Коротше кажучи, чим більше збігається літер, тим краще.

Погані ж рими (вони ж – неточні, бідні, асонансні) містять у собі звуки, які можуть взаємозамінюватися (наприклад, глухі на дзвінкі) або зайві звуки. Якщо звуків, навпаки, не вистачає, це теж погана рима.

До поганих, а точніше, бідних рим відносяться рими, що складаються зі слів однакових частин мови в однакових граматичних формах, оскільки підібрати таку риму не завдасть клопоту.

Такими римами, наприклад, є дієслівні рими на «ати» (у словнику більш ніж 5500 слів): «літати – стогнати – читати – знати – грати – писати – тримати…»; рими з прикметників на «ий» (понад 1200 слів): «отакий – простий – сухий – німий – степовий – жартівний…»; рими з іменників на «ання» (більш ніж 1000 слів): «гадання – бажання – зітхання – вінчання – кохання – прохання – щебетання…»

(Що стосується моєї творчості, то я з певного часу, а саме після знайомства з чудовим поетом Сашком Габрієлем, не використовую дієслівні рими.)

За ідеєю, римованими словами можна вважати слова, в яких збігається хоча б одна літера. Але це буде рима, яку одночасно можна буде назвати поганою, потворною, бідною, такою, що ріже вухо. Чим більш недосвідчений поет, тим частіше він дозволяє собі допускати подібні рими, тим нижча якість вірша, тим сильніше кривляться читачі, яким «пощастило» з ведмедями.

Хочеться ще згадати так звану банальну риму – зв’язку слів, які відносяться до заяложених, тих, що надокучили і давно втратили свою свіжість: знов – любов – кров; воля – доля – тополя; дуже – друже; плач – пробач; вітаю – бажаю; життя – буття – почуття – знаття; свічка – річка; сльози – морози; мрії – надії; бій – мій; вік – чоловік; ночі – очі.

Таких рим потрібно уникати, хоча іноді використання їх може бути виправдане контекстом.

Наприклад, я вжила банальну риму в наступному вірші:

Сьогодні повня не страшна…

Не зле мені

Роздягненій і край вікна

Та у вогні.

Фіранок позапнувши бязь

(Не спи, бо звуть!),

Протягне Азазелло мазь

І скаже: «В путь!»

Злетім на зламаній мітлі

З тобою, пий,

Готується вже у котлі

Відвар хмільний.

І по вустах – вода чи кров?

Гуаш? На смак

Що там римується? Любов?

– О ні!

– О так!

Дуже вражаючою є авторська рима – поєднання нестандартних слів або їхніх частин: здоров’ячко – здоров, Рябко; більшовиків – більше віків; хата ця – гатиться; лютого – люблю тебе; Цезаря – лице зоря; м’ятою – я тебе; ясніше – ні ще; хто ти – Аристотель; чому ж би – служби; діждуться – їжа вся…

Звернімося до одного з моїх ранніх віршів.

Знову осінь. Пускаються думи назад.

Про минуле пригадую й хочеться вірити,

Що настане весна без завад і засад,

Бо у щось я зуміла один раз повірити.

Не шкодую про вчора слізьми й нітелень,

Хоч було і найбільш воно чистим і світлим.

Треба жити не вчора, а завтра щодень,

Назавжди відпустивши згасаюче літо.

Не вернутись назад. Лиш у сні, в забутті

Я туди уношусь, свої думи залишивши.

Так лети, птаху мій, сміливіше лети

У незнані світи, своє тіло розкриливши.

Рима «назад – засад» – це хороша рима, адже в ній збігаються аж 4 звуки.

Промовте ці два слова швидко кілька разів. Прислухайтеся.

Ці два слова начебто зливаються і звучать дуже красиво. З іншого боку, ця рима часто зустрічається, що трохи знижує її хорошість.

Рима «вірити – повірити» (у підручниках такі рими називаються напівтавтологічними) хоч і збігається аж за 6 звуками, відноситься до поганих (я називаю такі рими ледачими, тому що вони утворюються без особливих зусиль шляхом додавання, у цьому випадку – приставки. До ледачих я так само відношу багатостраждальні дієслівні рими).

«Нітелень – щодень». Рима хороша, хоча і не привносить нічого нового.

(Дайте відповідь на питання, чому ця рима хороша? Якщо змогли відповісти, то ви зрозуміли, про що я кажу. Якщо ні, я поясню вам більш детально в приватному листуванні.)

«Світлим – літо». Ця рима заслуговує на те, щоб про неї посперечатися. Яка вона? Хороша чи погана? Тут усе залежить від вашого слуху і сприйняття, бо існує поняття «суб’єктивні акустичні рими» – рими, побудовані на співзвуччі слів і засновані суто на індивідуальному сприйнятті. Такі рими можуть здаватися співзвучними для одних і неприйнятними для інших: ступа – рупор; ваші – фальші; зими – ранимий; красти – щастя; довгий – чудовий…

Я вважаю, що переобтяжувати вірш такими римами не бажано, але вони цілком прийнятні. (До речі, вірш, який повністю складається виключно з таких рим, може бути дуже навіть оригінальним.)

«В забутті – лети». Цю риму можна віднести до поганих (бідних), тому що вона збігається тільки за останнім голосним. Трохи на щабель вище цю риму піднімає загальна приголосна «Т».

«Залишивши – розкриливши». Знову-таки – ледача рима.

Виходить, мій вірш написаний погано.

А мені здавалося, що він майже шедевральний.

Страшенно неприємно вислуховувати справедливу, але все-таки критику.

Однак я твердо вирішила відносити себе до розумних віршоробів, тому заплющую очі і відкриваю рот, потім переконуюся, що земля, як і раніше, крутиться, а потім іду вчитися на власних помилках, виймаючи корисне зі щойно почутої критики.

Настала пора домашнього завдання. Спробуйте поліпшити наведений вище вірш, збагативши його хорошими римами.

(До речі, оскільки я пишу «Цікаве віршування» буквально одночасно з обговореннями в коментарях, то із задоволенням по завершенні роботи відзначу найбільш активних помічників. Не знаю ще, що саме це буде: подяка із занесенням в особисту справу або коштовний подарунок, але обов’язково щось приємне.)

 

Далі буде: Розділ третій, в якому йдеться про образи.

 

Переклад з російської Аліси Гаврильченко

 

 

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *