Баса Джанікашвілі та його «Омобана», або «Стріляй!» — українською

Microsoft Word - ????????586

Допрем’єрна презентація книги

У четвер 10 квітня о 15:00 в рамках ІV Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал» в Києві відбудеться перша допрем’єрна презентація першого за останні 20 років українського видання роману сучасного грузинського автора в Україні за участі автора, перекладача та засновника одного зі знакових українських видавництв, з читаннями фрагментів перекладу у виконанні акторів нового складу театру «ДАХ», із дискусією про гостинність і покарання «Війна ніколи не закінчується» і… з грузинським вином.   (більше…)

Позначки:, , , ,

Вероніка ГРЕБЕНЮК. Сьогодні

Сьогодні чудовий день. Здається, я трохи зрозуміла, чому існують життєрадісні оптимісти. Нібито й зима, а весна м’яко зіштовхнула її стусаном. Більшість калюж вже висохли і перетворилися на бруд. Я йшла і дивилася на небо. Це вельми незручно, коли йдеш кудись, бо я мало не заїхала носом у багнюку.

Але зараз я не буду описувати природу, і прикрашати її своїми захопленим репетуванням. Просто саме сьогодні я вперше відчула небувалу легкість. Начебто усі тягарі, турботи і проблеми разом зникли, даючи мені вільно дихати.

Ти піднімаєш очі вгору і бачиш білі хмари, які вітер перетворив у найхитромудріші візерунки та сплетіння. Ти бачиш у хмарах фігури, уявляючи собі різних звіряток, людей і багато чого іншого. А за хмарами видніється блакитне небо, та зграї птахів, що летять над тобою .  (більше…)

Позначки:,

Вероніка ГРЕБЕНЮК. Десять

Присвячую Катерині Пащенко

Запах раннього квітня. Це такий собі мікс із запаху дощу, абрикосового дерева, що розквітло, та весняного вологого вітру. На небі я вже нарахував десять відтінків сірого. Стоячи в одному довгому халаті та штанях на ганку під’їзду, я чітко відчував подих весни. Вона витягла мене з тієї барлоги, в якій я навмисно закрився на довгий час. За останні десять років я тільки що вийшов на вулицю за власною волею. Аби помилуватися весною. Вітер грався з кінчиками мого махрового халатику та дмухав у лице. А я все ще стояв на ганку, вдивлявся в уквітчані дерева без листя, у майже–повністю–сіре небо, де сонце вже розводило хмари. Я неначе бачив ці золотаво–білі руки, що просочувались у найменші щілини між дощовими хмаринками, розводячи їх у різні сторони, тим самим розчищаючи собі путь, аби освітити цю грішну землю. Вдихаючи повною груддю, наповнене пахощами повітря, я збирав у долоню останні краплі води, що освіжила цей маленький клаптик світу. Один. Два. Три. Чотири. П’ять. Шість. Сім. Вісім. Дев’ять. Десять… У моїй руці, наче у чаші, вмістилося рівно десять крапель квітневого дощу. Сонячні долоні–промені засвітили мені на обличчя, осліплюючи своєю недоторканною білизною. Як в дитинстві, я випив цей сплав трьох молекул. В ці десять секунд щось змінилося. Поряд із собою я чітко відчув чиюсь невидиму, неосяжну присутність.  (більше…)

Позначки:,

Сергій БОВИКІН. Мати чекає

Мати чекає

Сина з Майдану

Кинуло хлопця

В горнило подій

Він порятує

Країну продану  (більше…)

Позначки:, ,

Мандрівниця (№53)

Всі жаби на світі різні:

Є красуні, є розумні,

Є нестерпні задаваки,

Є нахаби – видом грізні.

А ще є жаби-мандрьохи –

Ті, що люблять мандрувати.  (більше…)

Позначки:, ,