Катерина ГАЗІЗЯНОВА. У тихому болоті

Телевізор працював майже 365 днів на рік. Тато ніяк його не міг налаштувати, тому він показував лише один канал – телемагазин. Цілодобово там гарненькі панночки з доведеними до красивої потворності обличчями та з неприродно білими посмішками розпиналися аби той, хто сидить біля екрану подзвонив і придбав речі, які «стовідсотково полегшать життя». Найбільше його дивилася мама, менеджер по домашньому господарству.

– Мамо, в нас є щось поїсти? – запитав син, який не відводячи очей від монітора комп’ютера, поїдав чіпси у позі ембріона.

– Так-так, – підірвалася вона з місця перед телевізором і поспішила до сина. – Тут фритюрницю рекламували. Я купила, ну, не втрималась… Ой! – спотикнулася вона об купу пилососів і схопилася за ногу. – Ось, я зробила тобі ще чіпсів. Цього разу з беконом. 

– Угу, – не перестаючи жувати, озвався син і підсунув до себе ближче тарілку.

Мати не могла нарадуватися своїм сином. Він пройшов і «Контр страйк», і «Вар Крафт», і «GTA» всі частини. Вона не зовсім розуміла значення цих слів, проте це не заважало їй вважати свого сина найкращим навіть з ожирінням, цукровим діабетом, сколіозом і порножурналами, про існування яких навіть не здогадувалася.

– Мамо, а тато сьогодні принесе мені ще «Скітлс». Закінчився. А ще «Снікерси», «Флінт»…

– Так, любий, звичайно. Ось тільки халтурку закінчить. – сказала мама з блиском в очах, набираючи номер, що висвітився на екрані телевізора.

В цей момент прийшов тато. Зайшов до вітальні, кинув пакет зі «Скітлсом» сину на стіл. Потім зробив собі сандвіч з куркою, часником, майонезом, варенням і солоними огірками, і сів біля жінки дивитися телевізор, жуючи цю саморобку.

В цій кімнаті, в цьому місті, в цій країні все стабільно, як і обіцяно. А з колонок комп’ютера доноситься одна з найулюбленіших пісень хлопця: «Вдало керують думками в телеекрані ті, що над нами. Пульти тримають в долоні. Ми у блакитному телеполоні. Ллються рожеві сиропи, нібито наближають нас до Європи. Зараз новини, а згодом ми вас побавим солодким болотом…»

 

 

Поділитись ланкою в соціальних мережах

коментарі

  1. Якось занадто схематично …

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *