Дмитро МАЛИШКО. Нічна серенада

Прийшла тиха ніч. Вона плавно й непомітно змінила вечір і тепер почувалась повноправною володаркою світу. Змахнувши своїм зоряним рукавом, легко подолала мури середньовічного міста і приспала всіх його мешканців. Глибокий сон зморив на їхньому ложі і вельможного пана, і бідного ремісника.

Та дівчині зовсім не хотілося спати. Вона довго лежала з відкритими очима, потім підвелась і сіла. Сторожко прислухалась, доки не почула ледь чуткий шурхіт за вікном. “Він!” – блискавично промайнула думка, і її обличчя засвітилося радістю. Вона спочатку не наважувалась підійти до вікна, боячись розчаруватись, якщо не побачить його. Заспокоїлася лише тоді, коли тихенько пролунав приємний дзвін гітарного перебору. Рвучко підбігши до вікна, поглянула вниз. Так, це справді був він. А мелодія гітари, ледве чутна спочатку, стала звучати сильніше. Вона, ніби морський прибій, то накочувалася легкими хвилями, то відступала. Тиха пісня спурхнула з його вуст наче чарівна пташка. Розправивши дужі крила, злинула під самі хмари. Коники, що давно вже виспівували свій нічний концерт, на хвильку притихли, здивувавшись, а потім щосили почали вторити нічній серенаді, і вся ця музика скоро перетворилася в єдину поліфонічну симфонію кохання. 

На небі висипали зорі, переливаючись, ніби дорогоцінні камінчики на розкішних шатах літньої ночі. Із-за далеких гір поважно викотився великий кругловидий місяць і тихо поплив по небу. А легкий вітерець щось шепотів у гіллі кипарисів, приносячи приємну прохолоду і ледь чутні запахи моря. Він розкуйовдив розкішне волосся дівчини і поцілував її розпашілі щоки. Наступним поривом вітерець грайливо залетів у кімнату, наповнив її густими ароматами ночі, колихнув фіранки і вилетів назад у вікно. Він на льоту підхопив акорди нічної гітари і поніс їх високо в небо. Слухаючи чарівну музику, навіть місяць уповільнив свій плин, і зорі, заслухавшись, припинили танок.

Гаряче дівоче серце солодко завмирало, відчувши себе, ніби в казці: чарівна літня ніч, постать милого під вікном, заворожуючий спів серенади, тихий хор коників у сріблистому світлі місяця.

Десь далеко перегукнулась нічна сторожа на мурі. Брязнули лати воїв, що йшли їй на зміну. Мелодія раптово обірвалась, пісня кохання затихла на півслові. Йому теж треба йти на варту. Червона троянда ніби сама собою вислизнула із рук дівчини і впала до ніг коханого. Підхопивши троянду і притиснувши її до серця, хлопець тихо прошепотів одне-єдине слово: “Кохана!” Його легка постать вже розчинилася в темряві, а серце дівчини шалено калатало, ніби пташка, що рвалась із клітки на волю.

…Юрба студентів-екскурсантів, розімліла від спекотного літнього сонця, завітала в піцерію. Старовинна двоповерхова будівля з балконом і товстими, дещо незграбними кам’яними стінами, зустріла молодих людей приємною прохолодою.

– Прикинь, Антоніо, тут прохолодно навіть без кондиціонера…

У гаморі голосів час від часу зринали уривки фраз.

– На пікнік? Коли? А хто там буде?..

– Дівчата, я недавно порвала з Андре. Він мені просто набрид…

– Якби ви бачили мого нового бойфренда! У нього білий “Феррарі”, прикид від Версаччі і рахунок у банку…

– Краще наших ніхто не грає у футбол…

– Поцупити Сікстинську Мадонну? А скільки за це дають?..

– Ти знаєш, Лучіано, моя нова секс-партнерка – найкласніша теличка…

Піцерія час від часу здригалася від сміху і гучних голосів, і тільки старі вичовгані камені мовчали. Вони завжди мовчали. І тоді, коли тут жила Дівчина. І тоді, коли тут стала скрипічна майстерня. І тепер, коли тут заснували піцерію. Але якби всі враз замовкли і добре-добре прислухались, то почули б, що камені ледь чутно сумно зітхнули. Вже років із двадцять вони ні разу не чули слова “кохана”.

 

 

Поділитись ланкою в соціальних мережах

коментарі

  1. A_Edelweiss сказав:

    Отримала неймовірне задоволення від прочитаного. Це по-справжньому мистецький твір і, до того ж, глибоко філософський та повчальний. Дякую автору за цю красу!

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *