Елла ТИТОВА-РОММ. Цікаве віршування – 4
Розділ четвертий,
в якому йдеться про каки
Почали як дві макаки
Дію піпі, дію каки,
Кажуть, що у тих макак
Вийшло забагато как[1].
Моя улюблена тема у віршуванні – це артикуляційні помилки. Я обожнюю ці підступні неточності, які, до речі, можуть закрастися у творчість будь-якого поета.
Пояснювати артикуляційні помилки краще на конкретних прикладах.
Згадайте, як натхненно ми виспівували славнозвісну пісню на слова Ісаковського про «Лучшє нєту того цвєту».
Але ж там допущена артикуляційна помилка: «каку віжу, каку слишу».
Ми співаємо і починаємо разом з автором бачити і чути каку.
Якщо споглядання каки я ще можу собі уявити, то чути, скоріше за все, можна не саму каку, так як вона розмовляти не вміє, а процес її появи на світ. Та й то не завжди.
А от Віра Інбер у поемі про Степана Разіна написала наступне: «Відрубай лихую голову».
(Відрубали, вибачте, не користуюся ненормативною лексикою … голову)
Каки Ісаковського бездарно меркнуть порівняно з цією фразою, а всі наступні помилки молодих авторів є просто дитячим лепетом.
Хоча Блок у поемі «Дванадцять» теж відзначився наступною фразою:
Утік негідник! Вжо, постій,
Розправлюсь завтра я з тобою.
(У, вибачте, … стій.)
Були подібні помилки і в інших маститих поетів. Пушкін у 4 розділі «Євгенія Онєгіна», наприклад, посадив у ванну сосну:
Со сна садится в ванну со льдом[2]…
(Тут, до речі, наголос падає на «сó льдом», не думайте, що видатний поет ще й збився з ритму.)
І в Ахмадуліної:
И коль дитя расплачется со сна,
не беспокойтесь – малость виновата[3].
А у Брюсова є такий, дуже некрасиво звучить у другій частині, рядок:
Ми ветерани,
мучать нас рани…
(Треба сказати, що в людей є трохи однакова чутливість до артикуляційних помилок: одні їх умить чують, іншим на них потрібно вказати. Якщо ви зрозуміли, які слова я позначила трьома крапками, значить, ви цієї чутливістю володієте.)
Не оминули ці помилки й мою творчість.
Ось, наприклад, такий чотиривірш:
Мне про Татьяну, как ни странно,
Как раз история мила.
Я представляю, как Татьяна
Всю ночь Онегина ждала.
На який я відразу отримала відповідь свого чоловіка, поета Михайла Ромма:
Я всё смогу, но какни странно –
Такая просьба не смешна.
Не первой свежести сметана,
Мой друг, для этого нужна.
Взагалі, я намагаюся уникати слова “как”[4] і будь-яких похідних від нього, тому що це часто призводить до артикуляційних помилок. Найкумеднішими з них, мабуть, будуть словосполучення; «как она, как оно писано, как, от чего» і «как убрать».
Сподіваюся, всі почули в цих поєднаннях слів те, що чую я. А саме: кака на, кака написана, какати чого? І каку брати. (Приношу, звичайно ж, свої вибачення.)
Раджу і вам, шановні читачі, дотримуватися того ж правила, якщо ви не хочете стати жертвою мого друга поета-пародиста Олексія Бєрєзіна.
Не буду завантажувати цей розділ довгими міркуваннями на тему артикуляційних помилок, а просто наведу приклади кумедних фраз і словосполучень, вживання яких у поезії вкрай не бажано:
«І цєл к утру[5]» (Дуже небезпечна маніпуляція, що може призвести до втрати невинності);
«Шукала, вибирала я тебе» (Шу … шо вибирала?.. Втім, можна провадити санітарну обробку – головне, щоб чоловік хорошим був);
«Когда любові с намі нєт» (Весна? Мінет? Дуже може бути – там, де любов, там і перераховане);
«Він з сарказмом дивився на мене» (Дивитися з оргазмом – це в «Цікаву сексологію»);
«Запис диска» (Нова лайлива назва жінки?);
«Люблю – і баста» (Без слухового апарата можна подумати, що це девіз людини з сильним сексуальним темпераментом);
«Ріки, від мене любов геть умчали» (Гетумчаніє – новий засіб транспортування любові?);
«Сигарету досмокчу я» (Саме по собі дуже забавне словосполучення, але хто такий смокчуй?);
«Ні, не проста та боротьба зі тьмою» (Справді, не простата, а ліхтар допоможе у цьому випадку).
Домашнє завдання – продовжимо список подібних словосполучень.
Примітки перекладача:
[1] Оригінальний чотиривірш:
«Как-то стали две макаки
Делать пипи, делать каки.
Говорят, у тех макак
Вышло очень много как».
[2] Порівняйте з відомим перекладом:
«Як Чайльд-Гарольд, запав Євгеній
В задуму, схожу до півсна:
У ванні з кригою студеній
Щораз він день свій почина…»
[3] «Якщо дитя розплачеться зі сну,
Ви не турбуйтесь – трохи винувата…»
[4] Слова «як», на відміну від «как», уникати україномовним віршоробам не варто.
[5] І цілий на ранок.
Далі буде: «Розділ п’ятий, в якому йдеться про сміття і гадів повзучих».
Переклад з російської Аліси Гаврильченко
Від Блока жопостою не чекав))))
very well
Щодо Блока – притягнуто за вуха, бо в оригіналі так:
Утек, подлец! Ужо, постой,
Расправлюсь завтра я с тобой!
І там у нього ритм такий, що між “ужо” і “постой” явна пауза, принаймні я так “артикулюю”
На жаль, навіть коми і паузи не рятують від “сусідства” немилозвучних слів, хоча особисто я Блока як поета полюбляю, і це мене від нього не відштовхнуло.
Вибачте, але якщо послуговуватись Вашою логікою, то цілу купу слів треба з мови просто викинути, скажімо, з російської – «какая», «калач», «каліна», «калітка» та інші, оскільки всі вони вже містять у собі неприйнятливі слова. Усе це (в тому числі збіги) — особливості мови, а не авторського стилю. Звичайно, треба уникати тих збігів, які одразу помітні й ріжуть вухо більшості, але якщо 99% читачів їх не помічають, а помічає тільки 1% з особливим «талантом» до цього, то, думаю, треба дати авторові спокій.