Вільям ШЕКСПІР. Монолог Гамлета

Чи бути, чи не бути? Заковика!

Що є шляхетним більш: терпіти пращі

І стріли мовчки лютої недолі,

Чи взяти зброю проти моря бід,

До герцю стати? Вмерти, так поснути,

Не більше, сном скінчити біль у серці 

І тисячі великих потрясінь,

Які успадкувала плоть; кінець

Жаданий. Вмерти, так поснути, сну,

Та, може, сни – теж перешкода до

Спокою після смерті, бо куди

Приводять мрії після метушні?

Й ми змушені спинитись – ось причина,

Що робить існування надто довгим,

Інакше хто б терпів батіг, зневагу

Сучасності й гнобителя образи,

Відкинуту любов, зло беззаконня,

Нахабство від чиновника й судді,

Негідників удари по достойних,

Якби була можливість із собою

Кинджалом покінчити? Хто би став

Із крекотом, із потом потерпати

Під тягарем життя, якби не страх

Чогось, що буде після смерті у

Країні невідомій, звідки жодний

Ще не вертався мандрівник, і волю

Не спантеличував той страх, який

Примушує терпіти знане лихо,

Не лихо те, яке живим незнане.

Так робить совість боягузів з нас,

Стає блідим рішучості рум’янець,

Все через тьмяну думку – втрата дії

Та задумів, які ледь народились.

Офелія? У молитвах, о німфо,

Своїх згадайте всі мої гріхи!

 

*В англомовній традиції це, точніше, не стільки монолог, скільки солілог. Монолог зазвичай намагаються донести до відома інших людей, тоді як солілог – це коли персонаж розмовляє сам із собою. (Прим. пер.)

 

Переклад з англійської Аліси Гаврильченко

 

 

Поділитись ланкою в соціальних мережах

коментарі

  1. Коли бачу чи чую цей монолог, завжди згадую Леся Подерв’янського, з його легендарним “Купатися чи не купатися..” ))))

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *