На Шацьких озерах проросійські «туристи» побили відомого письменника Володимира Лиса

Про це повідомила Валентина Блінова на пленарному засіданні Волинської обласної ради 31 липня 2014 року.

У районі села Згорани, де є Велике Згоранське озеро, кілька днів тому традиційно відбулося національно-патріотичне таборування «Згоранська ватра». Історія цього краю розповідає, що 16 липня 1943 року під час запеклого бою повстанці знищили кілька десятків фашистів, які бажали вивезти з Волині молодь і змусити її каторжно працювати в Німеччині. А вже 22 липня 1950 року біля одного зі згоранських хуторів відбувся останній бій повстанців з енкаведистами. Пам’ятаючи про ці страшні події, тепер щороку збирається «Згоранська ватра». Володимир Лис, який родом зі Згоран, цього року взяв участь у «ватрі». 

Вже ідучи від озера, Володимир Лис почув за спиною голоси і російську мову. Це йшли молодики років за тридцять. Вони агресивно обговорювали те, що побачили на озері. Говорили про бандерівців, які зовсім «распоясались, видел, их же повезли кормить. Наверное, человечиной. Ничего другого они не едят».

Повернувшись, письменник спробував спокійно переконати їх і зробив зауваження, проте отримав по голові кастетом.

Є побоювання, що у Шацькому національному парку через біженців виникає загроза сепаратистських настроїв. Валентина Блінова навіть процитувала ще одну фразу одного переселенця на Шацьких озерах, яка відома вже багатьом: «Надо будет Путину сказать, как тут красиво, пусть и сюда приедет».

Журнал «Стос» щиро співчуває Володимирові Лису, а також бажає йому міцного здоров’я та натхнення. Твори Володмира Лиса відомі багатьом читачам, проте варто ще раз згадати про них. Це романи:

  • «Айстри на зрубі»;
  • «І прибуде суддя»;
  • «Камінь посеред саду»;
  • «Маска»;
  • «Острів Сильвестра»;
  • «Продавець долі»;
  • «Романа», «Графиня»;
  • «Століття Якова».

Також нещодавно у «Книжковому клубі» вийшла нова книжка Володимира Лиса: «Із сонцем за плечима. Поліська мудрість Пелагеї».

29144_42865_k

Поділитись ланкою в соціальних мережах

коментарі

  1. A_Edelweiss сказав:

    От і виникає питання: а заради чого цих так званих біженців розселяти по всій Україні, тим самим створюючи умови для нового сепаратизму? Їхня чорна невдячність уже добре відома. Наші хлопці голови кладуть на передовій, а вони відсиджуються в тихих місцях і нам же в душу плюють. Хочу і я навести подібний приклад: «Евгения Шустер, которая помогала волонтерам непосредственно с раздачей, разговаривала с местными только на украинском языке – все ее прекрасно понимали. Хотя говорили и гадости в спину. К примеру, утаскивая 15 кг товаров на троих детей, кое-кто из женщин в сторону бросал фразы о «… баных хохлах» – из песни слов не выкинешь. Себя часть жителей Донбасса, очевидно, по-прежнему «хохлами» не считает».
    http://uc.kr.ua/raznyj-slav/

    Скільки вовка не годуй, а все одно в ліс дивиться… Їх усіх треба повернути в Донбас у звільнені вже міста, і нехай відбудовують, а не сидять на наших шиях. Українська хронічна доброта нам, українцям, іноді шкодить. От і маємо…

  2. Я взагалі не розумію, як чоловіки можуть бути біженцями в цій ситуації. Хай йдуть воюють. Хоча, виникає питання – на чиїй стороні вони воюватимуть…

  3. A_Edelweiss сказав:

    В тому то й справа, що воювати вони будуть на боці терористів, а не на нашому. Тому ці біженці – мавпа з гранатою в руці. Вони втекли з Донбасу не від терористів і сепаратистів, а просто від куль. А в душі продовжуть кричати: «Россия!». Лише приховують це зараз, зачаїлися в очікуванні Найкращий варіант: зібрати їх усіх і вивезти на російський кордон. Хотіли в Росію – от нехай і їдуть туди, а нам дадуть спокій.

  4. A_Edelweiss сказав:

    Те, що треба! )))))

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *