Сергій НАГОРНИЙ. Чорна з білим фотографія

Твій трепет уст, в очах весь світ

І сторінки пожовклі біографії.

З душі, мов з гілки, одлітає квіт

На чорній з білим фотографії.

 

Волосся шовк хвилюється зернисто

І шелестить, як шелестить мигдаль. 

А осінь вже вбирає у монисто

Твій загадковий погляд, що у даль.

 

В туман, у срібну велич саду,

Той синій погляд лине без зіниць.

Сурмлять кістками крони про відраду,

Останні сльози розкидавши долілиць.

 

Шкода, що листя не почує

Того плачу, і не торкне долонь.

Воно лиш жде, що хтось ним прокрокує,

І невід’ємне візьме у полон.

 

І хтось прийшов. Зодягнений у чорне.

Він грав для тебе. Боже, як він грав.

Здавалося, та музика загорне

В обійми снів і загадкових трав.

 

Його мелодія лунала фантастично,

Поволі клавіші пришвидшували біг.

Актор пив по-французьки еротично,

Вином із тебе спрагу втамувать не міг.

 

Він випив все і причинив рояль,

Сховавши ноти й чар в омерту мафії.

А ти лишилась з поглядом у даль

На чорній з білим фотографії.

 

 

Допомога сайту

Картка
4731 1856 1518 3420



коментарі

  1. Микола :

    Хороший вірш зі свіжими поетичними образами та асоціаціями.

Залишити коментар до Микола Скасувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.



Наша кнопка ///