Сергій НАГОРНИЙ. …Запиши мені спокій

…Надиктуй мені тишу

До біса всю прозу цю

І нафіг ці віріші

Бо палимо разом

І дим над водою

Дає мені меч і – 

до бою, до бою!

Ми вкурюєм осінь

Як гріх із ментолом

Як Єва й Адам

Ми п’яні та голі

Як янголи майже

Такі непорочні

Якби не ці ночі

Ці відьомські очі

Якби не цілунки

Нашкірні малюнки

Нас взяли б на небо

Та поки ми тут

Та так нам і треба

Бо сиплеться осінь

макуха зерно

ми майже, ми недо

один одного

… Віддай мені спокій

… Скидай свою тишу

І буде нам проза

І будуть нам вірші

 

Поділитись ланкою в соціальних мережах

коментарі

  1. Микола сказав:

    І нафіг ці віріші/Бо палимо разом — оце якось не поетично. А в цілому пристойно.

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *