Головою Національної спілки письменників став Михайло Сидоржевський
Черговий з’їзд Національної спілки письменників України сьогодні обрав нового голову – Михайла Сидоржевського. (більше…)
Картка
4731
Черговий з’їзд Національної спілки письменників України сьогодні обрав нового голову – Михайла Сидоржевського. (більше…)
Леся Мудрак, засновниця й голова оргкомітету міжнародного фестивалю поезії «Terra poetica», повідомила у фейсбуку радісну новину: 12 грудня 2014 року о 19-й годині у метро Кловська, на вулиці Мечникова 3, в кафе «Арома» (зал караоке) відбудеться презентація англомовної антології «Terra poetica». До неї увійшли вірші понад 30 сучасних українських поетів, перекладені на англійську. Презентація обіцяє бути цікавою.
Час від часу ми потребуємо казок про важливість науки й наукових відкриттів. Когось починає хвилювати біологія, а когось – Всесвіт, зірки. І тут виявляється, що терміново необхідні космічні опери, чий масштаб дійсно космічний, соціальна фантастика чи, врешті-решт, кіберпанк, технофентезі… В Україні є величезний потенціал досягти розквіту науки, і наукова фантастика має сприяти цьому. Особливо цікава вона сьогодні за кордоном, оскільки відображає, яким бачать майбутнє люди в інших країнах. Українським видавцям варто звернути на це пильну увагу і видати переклади.
«Служниця правосуддя» Енн Лєкі / Ann Leckie «Ancillary Justice»
Цьогорічна Всесвітня премія фентезі (World Fantasy Award) у США вийшла цікавою завдяки привабливим творам учасників. Навіть тим, хто не є прихильником цього жанру, варто було б почитати їх, щоб посмакувати, неначе вино, вишукану і яскраву мову. Адже фентезі – це не тільки уява автора і казка для дорослого. Достатньо згадати «Володаря перстенів» Дж. Р. Р. Толкіна, як відразу відновлюється уся велич цього твору, весь спектр його значень… І найкраще цьогорічне фентезі є гідним продовженням захопливого жанру. Українським видавцям варто було б перекласти.
«Чужий в Олондрії» Софії Саматар / Sofia Samatar «A Stranger in Olondria»
Роман
Я схопився з ліжка, наляканий веремією чужих горлянок з вулиці. У вікно вибалушеними очима глипала ніч. Відкинувши ковдру, я зашпортався до балкону, похитуючись від урваного сновиддя.
«Валєра! Валєра! Хто мене в`їб..в по їб…лу?!! – репетувало з вулиці якесь нице п’янча.
«Валєра! Мені зламали ніс! З ноги!» – не вгамовувався миршавий вар`ят.
Мій сполоханий сон розсипався дрібним окрушинами. Я знав, що тепер заснути не вдасться. Від поганого провистя я закурив і, стоячи на балконі, безпомічно ненавидів цю маршову ніч, цілодобовий магазин із зеленою вивіскою і налиганого бійця із заюшеним обличчям. (більше…)
Що треба зробити, щоб вона пішла? Щоб замість неї життям і свободою, наданою Богом і епохою, керувала справжня сутність у камуфляжі зі шкіри й одягу. Що? Напитися? Закурити сигарету через *ть років не куріння? Виходити день ноги містом? З’їздити в АТО? Влаштуватися волонтером за трудовою? Завести свині й города? Поговорити з шизофреніком про вічне? Що?
Листопад викручує кістки на погоду. Несхоронене комунальниками листя дотліває під ногами перехожих, розпорошується вітром у вічність. Такий його заповіт. Якщо буде сухою осінь… (більше…)
Перший номер журналу вийшов 1 грудня 2013 року. В день, коли згадується всеукраїнський референдум 1991 року. В день, коли майже півмільйона людей об’єдналися на Майдані після подій уночі 30 листопада 2013. Люди вийшли на Майдан за чесні суди і міліцію, за суспільство без корупції… Історія несподівано зробила відкриття нашого журналу навіки пов’язаним не тільки з літературою, а й із Майданом, із мирним мітингом. Чим ми пишаємося.
Вітаємо з Днем Гідності та Свободи! З річницею Майдану! І нехай література про революцію буде тільки (р)еволюціонувати.
Редактор журналу «Стос»
Аліса Гаврильченко
На початок наступного року львівське Видавництво Кальварія готує до видання роман бійця, письменника та сценариста Сергія Ухачевського «Карпатський капкан». Головного персонажа автор «списав» з реальної людини, родича відомого українського актора. (більше…)
ПЕРЕДМОВА:
Аромат свободи
Творчість є найбільшим бунтом у житті. Якщо ви хочете творити, то маєте позбутися всіх обумовленостей, інакше ваша творчість буде ніщо інше, як копіювання, і продукуватиме хіба що копії. Ви зможете бути творчими тільки ставши індивідуальностями; творити, керуючись психологією натовпу, неможливо. Натовпу не властива творчість, він пливе за течією, не знаючи ні танцю, ні співу, ні радості; це механічне життя.
Творець не може йти протореним шляхом. Він мусить шукати свою власну дорогу, мусить блукати хитросплетіннями життя. Він має йти один, вийти за межі свідомості натовпу, колективної психології. Колективний розум є найнижчим розумом у світі – навіть так звані ідіоти є вищими відносно колективного ідіотизму. Проте приналежність до колективу має й свої принади: він поважає та шанує людей, якщо вони проголошують, що шлях колективного розуму є єдино правильним. (більше…)
Новоолександрівка!.. Скільки їх в Україні, сіл з такою назвою, сказати б не вельми оригінальною! Однак мої спогади змальовують тільки мою Новоолександрівку — ту, що на Біловодщині у Луганській області в Україні. І це не дивно. Адже в інших Новоолександрівках мешкати не довелося. В інших Новоолесандрвіках у шістдесяті роки двадцятого сторіччя не було такого гарного ставка з величезним багатством риби, а поруч з ним — крейдяної гори, яку в народі прозвали Сенківською, бо за нею розташоване сусіднє село Сенькове, але вже іншого району — Старобільського. А в якій ще Новоолександрівці конюшні розташовані у спорудах, зведених ще за царату! Можливо десь і є, але не в тих, у яких спочатку передбачалося відкрити церкву. Тупіт коней-важковаговиків створював справжній місцевий землетрус, коли бігли табуном, і те щоразу здавалося своєрідним спокутуванням гріхів за святотатство та кощунство, що запанувало над подібними спорудами після усім відомого 1917 року. (більше…)
Картка
4731