ОШО. Творчість: Вивільнення внутрішніх сил – 1

ПЕРЕДМОВА:

Аромат свободи

Творчість є найбільшим бунтом у житті. Якщо ви хочете творити, то маєте позбутися всіх обумовленостей, інакше ваша творчість буде ніщо інше, як копіювання, і продукуватиме хіба що копії. Ви зможете бути творчими тільки ставши індивідуальностями; творити, керуючись психологією натовпу, неможливо. Натовпу не властива творчість, він пливе за течією, не знаючи ні танцю, ні співу, ні радості; це механічне життя.

Творець не може йти протореним шляхом. Він мусить шукати свою власну дорогу, мусить блукати хитросплетіннями життя. Він має йти один, вийти за межі свідомості натовпу, колективної психології. Колективний розум є найнижчим розумом у світі – навіть так звані ідіоти є вищими відносно колективного ідіотизму. Проте приналежність до колективу має й свої принади: він поважає та шанує людей, якщо вони проголошують, що шлях колективного розуму є єдино правильним. 

У минулому лише необхідність змусила найрізноманітніших творців – художників, танцюристів, музик, поетів, скульпторів – відмовитися від добропорядного життя. Вони мусили жити богемним життям, життям бродяг; це була їхня єдина можливість бути творчими. Такої потреби не буде в майбутньому. Якщо ви розумієте мене, якщо відчуваєте, що в моїх словах є правда, тоді в майбутньому всі мають жити як індивідуальності і не буде потреби в богемному житті. Богемне життя – це побічний продукт усталеного, традиційного, загальноприйнятого, добропорядного життя.

Мої зусилля скеровані на те, щоб знищити колективний розум та дати волю кожному індивідові бути собою. Тоді не буде жодних проблем; тоді ви зможете жити, як бажаєте. Насправді людство по-справжньому народиться лише тоді, коли індивідуальність поважатимуть у її бунті. Людство ще досі не народилося, воно досі перебуває в утробі. Те, що ви вважаєте людством, – лише дуже оманливе явище. Хіба що ми дамо індивідуальну свободу кожному, абсолютну свободу кожному бути собою, існувати по-своєму. І, звісно, люди мусять не заважати одне одному – це є частиною свободи. Ніхто нікому не має заважати.

Однак в минулому всі пхали свого носа в справи інших – навіть у цілком приватні справи, які не стосуються суспільства. Наприклад, ви закохуєтеся в жінку – який це стосунок має до суспільства? Це цілковито особиста справа, що не стосується людського загалу. Якщо двоє вирішили жити разом у любові, суспільство не має втручатися. Проте суспільство втручається в це всіма можливими засобами, в прямий та непрямий спосіб. Поліцейський стоятиме між коханцями, суддя стоятиме між коханцями. А якщо цього недостатньо, то суспільства створили суперполіцейського. Бога, який подбає про вас.

Ідея Бога – це ідея Тома[1], який підглядає за вами, не дозволяючи усамітнитися навіть у ванній, який зазирає в шпарину і спостерігає, що ви робите. Це потворно! Усі релігії світу стверджують, що Бог постійно спостерігає за вами – це потворно, що це за Бог? Хіба в нього немає інших справ, окрім як за всіма стежити? Просто детектив у найвищій інстанції!

Людство потребує нового ґрунту – ґрунту свободи. Богемний стиль життя був реакцією, необхідною реакцією, але якщо моє передбачення справдиться, то більше не буде потреби в богемності, тому що не буде так званого колективного розуму, що намагається панувати над людьми. Тоді кожен почуватиметься вільно з самим собою. Звичайно, ви мусите не заважати іншим, але в тому, що стосується вашого життя, ви житимете відповідно до своїх вподобань.

Тоді єдине, що лишається, – це творчість. Творчість є ароматом індивідуальної свободи.

 

[1] Персонаж з легенди про Леді Ґодіву. За легендою, Ґодіва була прекрасною дружиною графа Леофріка. Піддані графа страждали від непомірних податків, а Ґодіва вмовляла свого чоловіка знизити податки. Одного разу, під час бенкету, п’яний Леофрік пообіцяв знизити податки, якщо його дружина проїде оголеною на коні вулицями Ковентрі. Він був упевнений, що ця умова буде неприйнятною для жінки. Але Ґодіва все-таки пішла на це. Жителі міста, які дуже любили та поважали Ґодіву за доброту, в призначений день зачинили віконниці та двері своїх домівок, ніхто не вийшов на вулицю. Так, непоміченою вона проїхала крізь усе місто. Граф був вражений самовідданістю дружини та дотримав слова – знизив податки. Згідно з деякими версіями легенди, тільки один мешканець міста вирішив визирнути, але одразу осліп. Так народився англійський фразеологізм про Тома, що підглядає (англ. Peeping Tom).

Переклад з англійської Анастасії Антонюк

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *