Юрій БАБЕНКО. Зірка і цвіркун

Щоніченьки закоханий цвіркун

Смичком тривожив срібну душу струн,

А зіронька ряхтіла з висоти.

«Яка прекрасна, та холодна ти.

Захмарна мрія світиться в очах.

І що тобі до почуттів комах».  

Вжахнула якось глибина німа

Блакитну зірку.

Де цвіркун?

Нема.

Поділитись ланкою в соціальних мережах

коментарі

  1. Михайло сказав:

    Чудова поезія, легка, дитинна!

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *