Елла ТИТОВА-РОММ. П’ятниця тринадцяте

Була прозаїчна п’ятниця. Я рано прийшла з роботи.

І хай календар показував тринадцяте всім число,

Я виснажила фантазії, і повністю вибрала квоти,

І стало страшенно нудно, коротше, мене понесло.

Мене понесло на вулицю, туди, де весна і люди.

Де кіт недоладно чорний з’явився, як всі коти. 

Здавалось, усе віднині отримаю я на блюді:

Ворота відкрила доля, хотілось би в них ввійти.

Дарма світлофор сигналив червоним мені уперто,

Дарма мені в очі били дорожні сигнали “СТОП”, –

Зустрілись в потрібнім місці, не вірячи злим прикметам.

І одні ми одних радо

вганяємо нині

в гроб.

 

Переклад з російської Аліси Гаврильченко

 

 

Поділитись ланкою в соціальних мережах

коментарі

  1. Ольга сказав:

    Обидва вірші пані Елли чудові. Це — поезія, а не римовані тексти. Й у перекладах, відчувається, тонко відтворені авторські задуми та художні образи.

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *