Елла ТИТОВА-РОММ. П’ятниця тринадцяте
Була прозаїчна п’ятниця. Я рано прийшла з роботи.
І хай календар показував тринадцяте всім число,
Я виснажила фантазії, і повністю вибрала квоти,
І стало страшенно нудно, коротше, мене понесло.
Мене понесло на вулицю, туди, де весна і люди.
Де кіт недоладно чорний з’явився, як всі коти.
Здавалось, усе віднині отримаю я на блюді:
Ворота відкрила доля, хотілось би в них ввійти.
Дарма світлофор сигналив червоним мені уперто,
Дарма мені в очі били дорожні сигнали “СТОП”, –
Зустрілись в потрібнім місці, не вірячи злим прикметам.
І одні ми одних радо
вганяємо нині
в гроб.
Переклад з російської Аліси Гаврильченко
Обидва вірші пані Елли чудові. Це — поезія, а не римовані тексти. Й у перекладах, відчувається, тонко відтворені авторські задуми та художні образи.