Так ніхто не кохав: вірші до Дня святого Валентина

hot heart

Буває й серце з перцем, та краще просто серце

Незабаром День святого Валентина, і всі закохані матимуть можливість висловити свої почуття у найбільш романтичний спосіб! Журнал «Стос» пропонує невеличку добірку віршів різних відомих українських поетів про кохання, які допомагають освідчуватися. Першим серед них є, звичайно, вірш Т. Г. Шевченка. Проте вміщені й сучасні поезії. 

 

Тарас ШЕВЧЕНКО. Якби зострілися ми знову…

 

Якби зострілися ми знову,

Чи ти злякалася б, чи ні?

Якеє тихеє ти слово

Тойді б промовила мені?

Ніякого. І не пізнала б.

А може б, потім нагадала,

Сказавши: снилося дурній.

А я зрадів би, моє диво!

Моя ти доле чорнобрива!

Якби побачив, нагадав

Веселеє та молодеє

Колишнє лишенько лихеє.

Я заридав би, заридав!

І помоливсь, що не правдивим,

А сном лукавим розійшлось,

Слізьми-водою розлилось

Колишнєє святеє диво!

 

Іван ФРАНКО. Дівчино, моя ти рибчино…

 

Дівчино, моя ти рибчино,

Дівчино, кохання моє,

Ти мого страждання причино,

Скарбнице, що щастя дає!

Обоє підемо, обоє,

В далеку мандрівку життя.

Нічого не страшно з тобою,

Бо ти чудодійне дитя.

Ти стрілиш очима – і горе

Розвієсь, мов мла на версі;

Всміхнешся – й розбурхане море

Поклониться твоїй красі.

 

Леся УКРАЇНКА. Коли дивлюсь глибоко в любі очі…

 

Коли дивлюсь глибоко в любі очі,

в душі цвітуть якісь квітки урочі,

в душі квітки і зорі золотії,

а на устах слова, але не тії,

усе не ті, що мріються мені,

коли вночі лежу я у півсні.

Либонь, тих слів немає в жодній мові,

та цілий світ живе у кожнім слові,

і плачу я й сміюсь, тремчу і млію,

та вголос слів тих вимовить не вмію…

 

Володимир СОСЮРА. Так ніхто не кохав…

 

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

лиш приходить подібне кохання.

В день такий розцвітає весна на землі

І земля убирається зрання..

 

Дише тихо і легко в синяву вона,

простягає до зір свої руки…

В день такий на землі розцвітає весна

і тремтить од солодкої муки…

 

В’яне серце моє од щасливих очей,

що горять в тумані наді мною…

Розливається кров і по жилах тече,

ніби пахне вона лободою…

 

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..

Де ви бачили більше кохання?..

Я для неї зірву Оріон золотий,

я — поет робітничої рані…

 

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

лиш приходить подібне кохання.

В день такий розцвітає весна на землі

І земля убирається зрання..

 

Дише тихо і легко в синяву вона,

простягає до зір свої руки…

В день такий на землі розцвітає весна

і тремтить од солодкої муки…

 

Ліна КОСТЕНКО. Спини мене отямся і отям

 

Спини мене отямся і отям

така любов буває раз в ніколи

вона ж промчить над зламаним життям

за нею ж будуть бігти видноколи

вона ж порве нам спокій до струни

вона ж слова поспалює вустами

спини мене спини і схамени

ще поки можу думати востаннє

ще поки можу але вже не можу

настала черга й на мою зорю

чи біля тебе душу відморожу

чи біля тебе полум’ям згорю

 

Василь СИМОНЕНКО. Всі образи й кривди до одної…

 

Всі образи й кривди до одної

Я тобі забуду і прощу —

Жду твоєї ласки хоч малої,

Як земля у спеку жде дощу.

 

О жорстока! Щастя хоч краплину

В душу мою змучену згуби —

Полюби і зрадь через хвилину,

Та хоч на хвилину полюби!

 

Ігор КАЛИНЕЦЬ. Тієї ночі нас наздогнала погоня

 

тієї ночі нас наздогнала погоня

щемливих поглядів і тільки

нам зрозумілих слів

 

тієї ночі твої вуста закінчувалися

як море приливом і відпливом

 

тієї ночі твої перса виносили

на червоних вістрях зблукалі

рибини пальців

 

тієї ночі безмежна глибінь

лона поглинула трьох мене

вчорашнього нинішнього і

завтрашнього

 

Оксана ЗАБУЖКО. Мій дім Вас не любив…

 

Мій дім Вас не любив.

Ні, він не бив чашок,

Що Ви стискали в пальцях, мов навіки,

І не дзвенів шибками, коли, шок

Од Ваших слів долаючи, повіки

Здригалися — мої, не чхав дверцями шаф,

Не підкладав Вам на підніжку килим, —

Мій дім був жінкою, як я й моя душа, —

А значить, знав, що треба бути милим.

І все-таки мій дім Вас не любив!

Я остаточно взнала це по тому,

Як Вам всміхнулась, осміхом слабим, —

І враз відчула, що не маю дому.

Поділитись ланкою в соціальних мережах

коментарі

  1. Чудова українська лірика… Щиро дякую за публікацію.

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *