Світлана ГОРБАНЬ, Наталя ЛАПІНА: «Не можна сказати, що українська література цілковито “сільська”»

11401039_786314341438370_1096125385400971777_n

Світлана Горбань і Наталя Лапіна – сестри та співавторки. Їхні книжки мають попит у багатьох читачів, а останній їхній роман «Роман з містом» отримав ІІ премію на «Коронації слова – 2015». Журнал «Стос» вирішив поспілкуватися з талановитими авторками. 

 

Стос: Шановні Наталю та Світлано, вітаю з перемогою на «Коронації слова – 2015»! Ваш «Роман з містом» отримав ІІ премію. Що відчуваєте зараз, які емоції?

Наталя: Я думаю, кожен розуміє – радість, почуття задоволення від якісно зробленого і того, що його гідно оцінили.

Стос: В якому жанрі написаний Ваш роман?

Світлана: Сподіваюсь, критики це визначать. Психологічний, любовний, історичний? Багатоплановий.

Стос: Для якої читацької аудиторії він писався насамперед?

Наталя: Для людей, схожих на нас, закоханих у Львів.

Стос: Цікаво, що Ваш роман, який отримав ІІ премію, стосується міста, тоді як ІІІ премію отримав уже роман «Хата на околиці села» Петра Лущика. Тобто вже перевага надається місту, хоча був час, коли всі говорили про «Село не люди» Люко Дашвар, і взагалі говорилося більше про село, як воно занепадає. Чи змінилися тепер пріоритети для читачів та письменників?

Наталя: Не можна сказати, що українська література цілковито «сільська». Згадайте «Місто» Підмогильного. Сподіваємось, що наш роман відновить тенденцію трактування саме міста як символу Батьківщини, місця, де людина черпає енергію для життя, де відчуває своє коріння.

Стос: Особисто не можу сказати, що села занепадають, принаймні на Полтавщині. Села годують і напувають, вирощують своє і продають, допомагаючи вижити. Одна корова, перепрошую, коштує стільки, що не кожен містянин зможе придбати. Водночас занепадає промисловість у містах. Бачили також села на Львівщині поруч із Трускавцем, і вони виглядали жахливо, набагато гірше, ніж ті, що на Полтавщині. А які у вас спостереження щодо українського села та українського міста?

Наталя: Більшість населення України зараз мешкає в містах, ми – також. Незважаючи на важкі часи, ми помічаємо зростання культури, прагнення до знань, до книги.

Стос: Співавторство – хто головує в процесі написання книги?

Світлана: Разом ми написали вже кілька книг, і щоразу співпраця йшла по-іншому. Є книги, в яких «першою скрипкою» була я, є більш «наталчині». Після складання плану ділимо роботу, потім об’єднуємо розділи.

Стос: Якими прийомами краще володіє один автор, а якими – інший у вашому випадку?

Наталя: Світлана дуже креативна, вона – справжній генератор ідей, я краще справляюсь з редагуванням тексту.

Стос: Що взагалі допомагає в роботі?

Світлана: Наявність вільного часу, його часто не вистачає.

Стос: Про літературу. Нещодавно, якраз на «Коронації слова – 2015», Василь Шкляр сказав, що попит на українську книжку зріс, зараз українська література в лідерах (до речі, звучить, майже як «в літерах»). Чи відчули ви це на собі?

Наталя: Так, люди цікавляться українською літературою, шукають книжки. Часто нас просять подарувати наші книги – для бібліотек, шкіл. Іноді люди звертаються, щоби придбати котрийсь із наших романів, бо в книгарнях знайти не можуть.

Стос: Це чудово. Ваші поради авторам-початківцям.

Світлана: Я проводила майстер-класи з молодими авторами в літньому літературному таборі “Калавурня”. Запрошую бажаючих відвідати його і цього літа: https://docs.google.com/forms/d/1BKSdGVo2xa8rry1263-Co2TWJbcYymYmaH2M9sRZNBE/viewform?c=0&w=1

Стос: Дякую! І чекаю на ваш «Роман з містом» із нетерпінням!

 

Розмовляла: Аліса Гаврильченко (редактор журналу «Стос»).

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *