Роксолана ЖАРКОВА. Згадуєш море і чайок…

Літнє…

Упавши в ями, ямки, ямочки на щоках,

Згадуєш море і чайок. І дзьоби їх повні води.

Плаття твого окраєць у нього в руках

Із ситцю. Ви кажете хвилі «веди»…

Його хочеться так, що ситом стає голова…

Сиплеться глузд… мов медуза, піском зігріта. 

Пахне анісом, медом тече пахлава,

І більше такого, мала, не матимеш літа.

Так падати можна лише на м’який батут,

Дзвеніти струною і розгинатись пружиною.

Море лиже покірно вам руки. Тепер і тут.

І через рік. Він приїде сюди. З дружиною…

море і чайки

 

Проти-стояння

Бракує мені наших проти-стоянь,

Де ти навпроти, там, за стіною…

Наших проти-сидінь удвох. І поглянь,

Як я не проти навпроти з тобою.

Як мені треба тебе цілковито.

А не пів посмішки, погляду пів…

Як мені б спрагло тебе любити.

Щоб якось з дому і з берегів

Вийти. У напрямку невідомості,

Де не буде ніколи світлофору мигань.

Моїм тебе-прагненням проти свідомості

Рвуться всі струни тебе-вагань.

AetBmS_C0VM

Поділитись ланкою в соціальних мережах

коментарі

  1. Микола сказав:

    Поезії “Літнє” та “Протистояння” Роксолани Жаркової гідні уваги вибагливого читача і навіть рецензента-зануди, яким є я.

  2. Admin сказав:

    Чуттєво ))

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *