«Форум видавців у Львові»: поезія та коротка проза

images

Цьогорічний «Форум видавців у Львові» обіцяє 5 000 нових книжок. Редакція журналу «Стос» не втрималася і таки спробувала підглянути, які ж саме видання будуть (що тільки не зробиш для власних улюблених читачів!). Побачити ми встигли мало, проте вже вражені розмаїттям поезії та короткої прози і готові дещо розповісти під великим секретом. Але тс-с, нашим улюбленим видавцям про підглядання не варто знати! Хай спокійно готуються до форуму далі, щоб було якомога більше новинок. 

«Робінзон» Арама Пачяна

 Книга оповідань Арама Пачяна

Арам Пачян є одним з вірменських письменників і персоною цьогорічного львівського форуму. Вже сьогодні досить відомий «пачянівський магічний реалізм», і ось тепер уперше виходить українською мовою пачянівська коротка проза, а все завдяки перекладачу Анушавану Месропяну. «Робінзон» – це книжка новел. Як пише Видавництво Старого Лева: «Це занурення в інший, невідомий, однак близький по духу світ, яким читач, як той Робінзон, мандрує у пошуках власного загубленого острова. Бо світ – жорстокий і хаотичний. А на острові завжди затишно. Туди хочеться повертатись, перейшовши самотність, інакшість, нерішучість…»

«Від війни плачуть» Тірци Атар

 Переклад Anna Fleitman, ілюстрації Катерини Садовщук.

Тірца Атар – ізраїльська поетеса, що в 70-х роках написала вірші про війну. Звісно, війна ця відбувається не в українських реаліях, а ізраїльських, де вже давно вросла в звичайне життя людей, до того ж вірші написані від імені семирічної єврейської дівчинки. Але кожному українському читачу, мабуть, стане моторошно від книжки – настільки вірші Атар суголосні з нашою реальністю. Книжку переклала Аня Хромова, а Катерина Садовщук створила ілюстрації. Один з віршів редакції вдалося побачити, і він неабияк розчулив:

Привіт, мій солдате, здрастуй.

Миру тобі і щастя.

Цей мотузок на зап’ястя

тобі від мене. Не дякуй.

Спасибі тобі, герою,

що затулив собою

мене, даєш бій лихому.

Коли ти вернешся додому?

(А що це воно «лихе»?

Людина? Чи що це таке?

Ти бачив його сам?

Чи просто знаєш, що десь воно там?)

 

«Симбалайн» Євгенії Кононенко

Cover-Simbal.indd

Хоч на цьогорічному форумі не планується ані презентація, ані автограф-сесія Євгенії Кононенко, книга «Симбалайн» від видавництва «Кальварія» буде ще однією новинкою. У ній повість, чотири новели та поезії визнаного майстра короткого жанру, що об’єднані «вічною» тематикою — жінка у різних життєвих ситуаціях. Євгенія Кононенко часто пише про це, але «Симбалайн» навіть для неї — дуже особистісна, відверта та еротична книжка — тут має голос не лише внутрішня жінка, а й внутрішній чоловік авторки. Ця книжка — своєрідний емоційний пазл: після кожної новели — невеличка поезія «в тон», а на початку кожної — фрагменти малюнку, які складаються в цілісну картинку наприкінці.

«Схід» Анджея Стасюка

 Стасюк

Багато розповідати про цю поетичну збірку польського письменника не станемо, адже вже ім’я перекладача – Тарас Прохасько – свідчить про те, наскільки майстерною є мова Стасюка, плинна і глибока. А ось і вірш, який нам вдалось побачити:

Все ж таки в цьому щось споріднене з природою,

з тектонікою, бо то були здригання від Камчатки до

Лаби. Коли щось має десять тисяч кілометрів завдовжки,

воно не може бути тільки історичним процесом.

Тутешнє здригання, яке змело доми і людей, було лише

далеким відлунням цієї тектоніки, однак я щодня бачив

сліди катаклізму і кожної ночі чув духів. Мені здавалося,

що це природно і так буде завжди. Пегеер* жив

у своїй дрімоті, муркотів, чухався крізь сон там, де йому

свербіло, як велика бура худобина. Довкола простягалася

зелена пустка. Ліс сходив у долини. Молоді ясени

розпирали рештки фундаментів. Криниці заростали

травою і перетворювалися на глибокі і холодні пастки.

Старі дороги забирала вода, а причілки старих мостів

щораз більше нагадували урвища, вириті річковою течією.

Ранньою весною, поки не виросла трава, можна

було розпізнати входи до склепінчастих кам’яних пивниць

і виразні обриси осель. Можна було ходити цілий

день і нікого не зустріти, лишень могили і сліди.

Ох, ні! Здається, це не поетична збірка! І навіть не коротка проза! Здається, ми переплутали роман «Схід» Анджея Стасюка з його ж «Галицькими оповіданнями» і ще якоюсь поетичною збіркою! Редакція червоніє. Але виправляємось і йдемо далі.

 

«Казки на ніч» Руслана Горового

Gorovyy-Kazky-Cover

Насправді тут не казки, насправді тут оповідки. Це збірка оповідок і світлин про людей і Україну та багато інших речей. Це, як ми встигли зрозуміти, короткі історії-новели, що писалися від Майдану до війни на Донбасі. Тут враження від особливих зустрічей, телефонних розмов або спілкування з бійцями чи волонтерами під час поїздок в зону. Чесність, ніби вода, точить камінь кожного, хто «присів» на читання. Попри всю трагічність нашого сьогодення «Казки на ніч» дають надію, мрію і спокій. Вони дають відчуття, що ми всі — свої і разом проживаємо це життя. А значить — прорвемося і будемо жити. Миру нам.

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *