Ганна АХМАТОВА. Я давно не вірю в телефони…
* * *
Я давно не вірю в телефони,
В радіо не вірю, в телеграф.
Маю я на все свої закони,
Здичавілий норов – мабуть, яв.
Можу я зате усім наснитись,
Навіть не летітиму на «ТУ»,
Щоб аби-де легко опинитись,
Будь-яку скорити висоту.
* * *
Недуг томить – три місяці в постелі.
І смерті я неначе й не боюсь.
І гостею в страшному цьому тілі,
Немов крізь сон, сама собі здаюсь.
* * *
Не будеш серед живих.
Зі снігів не встати.
Двадцять вісім штикових,
Вогнепальна п’ята.
Другові обновочку
Тужну шила я.
Любить крівцю-кровочку
Рόсійська земля.
Переклад з московинської Любови Сердунич
З московинської?)
Теж звернула на це увагу))
Але вирішила: хай буде так, як написав автор… тобто перекладач))
Ганна??? З московинської??? Навіщо так ганьбити пам’ять поета?
Ніхто нікого не ганьбить. Так вирішив перекладач, а якщо переклав, то тим більш він не ганьбить поета, а має повагу до нього.