Олександр ДМИТРОВСЬКИЙ: «В реальному житті набагато більше психів і зла, ніж у літературі жахів»

Світильник-Джека-варіант

Горор… монстри та чудовиська, ікла й пазурі, кров і божевільні крики… це жанр жахів, небезпеки і страху, повна протилежність комедії. В сучасній українській літературі давно не видно нових жахів, і без них стає поступово нудно, начебто чогось не вистачає. Але, щойно в редакції журналу «Стос» зрозуміли, що потребують Ж-А-Х-У, вишуканого і безмежного, як прийшов темний маг-чарівник 30 років Олександр Дмитровський.
(більше…)

Позначки:, , , , ,

Про письменництво і творчість у найнесподіваніших книжках

ек

Ми звикли, що про письменництво і літературну творчість пишуть у книжках із такими назвами, як «Літературний процес», «Теорія літератури», «Слово і професія», «Письменницькі прийоми» тощо. Тобто з такими назвами, що прямо вказують на цільове призначення і тематику. Але буває так, що на роздуми про письменництво натикаєшся у виданнях, які присвячені, наприклад, здоров’ю. Редакція журналу «Стос» вибрала 5 таких найнесподіваніших книжок.  (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Анастасія СЄДИХ. Букет

Одного дня провінційний Гретлінський театр став відомим на всю Європу. Причиною тому стала місс Спенсер. 3 грудня 1905 року у театрі пройшла вистава „Король Лір”, зірвавши шалені оплески залу. Розу Спенсер, примадонну театру, яка в той день постала в образі Корделії, глядачі викликали на поклін три рази і своє захоплення її чудовою грою вони засвідчили великою кількістю букетів, коробок із цукерками, вітальних листівок. Потім, утомлена і щаслива, вона пішла до своєї гримерної. Після цього Розу ніхто не бачив ні живою, ні мертвою.  (більше…)

Позначки:, , ,

Анастасія СЄДИХ. Ваніна душа

Сьогодні настав останній день військової служби солдата Вані у державі Віллен (сам же він був з Інвадерії). Вранці командир віддав наказ йому і ще кільком хлопцям розташуватися на дахах будинків і обстрілювати вулиці. У Вані цей наказ викликав уже не вперше подив і обурення. До цього часу він ніяк не виказував свої почуття, але сьогодні він вирішив поділитися своїми роздумами з хлопцями, з якими мусив виконувати завдання.  (більше…)

Позначки:, , , ,

Анастасія СЄДИХ. Прибулець із зірки Аделаїда

Жив-був колись в якомусь місті (якому, придумайте самі) один молодий хлопець (23 роки), якого звали Бартоломео. Місто було таким же, як і всі міста тієї країни. Люди жили там тихі, мирні, щоправда, любили попліткувати. Там усі про всіх знали і практично нічого цікавого, глобального не відбувалося. Таке життя наводило на Бартоломео нудьгу. Йому хотілося яскравих пригод, цікавого життя. Він шукав, вишукував, думав… І одного разу придумав.  (більше…)

Позначки:, ,

Анастасія СЄДИХ. Невидимка

Перше, про що дізнається першокурсник після розкладу й імен своїх одногрупників, вступивши до університету Н* (факультет не має значення), – про те, що серед студентів і викладачів уже понад триста років ходять чутки про невидиму людину. Ці чутки швидко дійшли до Елізи, студентки першого курсу хімічного факультету.  (більше…)

Позначки:, , , ,