Тридцять років пам’яті про Стуса

nebo_kruchi_provallja_voda_0

«Стос» пам’ятає про Стуса. Тридцять років тому, в ніч з 3 на 4 вересня, у таборі Кучино було вбито його – одного з найвидатніших українських поетів ХХ століття. Чиї вірші, запальні й емоційні, досі викликають жваве обговорення. На жаль, ті твори Стуса, що писались у таборі, не знайдені і не повернуті… 

Поезії, що відомі сьогодні, регулярно друкуються у збірках і антологіях. Одна з нових книжок, присвячена Стусу, буде на «Форумі видавців» у Львові. Це «Небо. Кручі. Провалля. Вода». То книга не тільки віршів і перекладів, а ще й листів і статей, які дозволяють найглибше зрозуміти художньо-естетичний світогляд Поета.

Назва «Небо. Кручі. Провалля. Вода» взята з одного вірша Стуса.

Небо. Кручі. Провалля. Вода.
Сонце. Чайки. Високі хвилі
поглинає загусла даль.
Ми — рибалки спочилі.
Шебершать однокрилі сосни.
Морок лагідно землю обліг,
як джерельця, струміли коси,
поміж пальців окляклих моїх.
Гострі плечі. Червоно-чорна
ковдра вечора на ногах.
Пароплав заніміло прочохкав,
в баранці загортаючи гамір.
Потім — Господи, не доведи! —
небокрай закушпелило виблий,
видавалось: росли з води
лячні ноги, як білі риби.
Зорі пахли живицею. Ніч
пахла водорістю, і в проруб
з жальним свистом спускались вогні,
до світіння розжаривши вохру.
Море, наче ведмідь в барлозі,
ще не маючи спокою,
губить колений глицею зір,
доброзичливий рокіт.
Темінь всмоктували гаї,
прохолоду хлипку ковтали.
О твої солов’ї!
0 любов’ю воложені губи!
І човнами слова
непорочні
між нас
пропливали.
VII. 1962

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *