Надія ПОЗНЯК. Цей вересень краде у мене тебе…

Цей вересень краде у мене тебе,

і вулиці довшають для одиноких,

де пахне бадьоро осінній щербет

густих чорнобривців, а кроки

 

незримо стихають у сивих димах,

і тиша така, ніби жінка вагітна. 

Я знаю одне, – скоро точно зима,

шукаю чебрець у квітінні – не видно!

 

Ти кажеш мені, не хвилюйся, це сплін.

Підкрався. Коханий, я все розумію…

Він поряд весь час, переслідує він…

Я з ним навіть більше(!) – сивію.

 

0bf54536547f

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *