назад

Віталій ГЕНИК. Як лев рикаючий

ЯК ЛЕВ РИКАЮЧИЙ[1]

 

– Беруся! – зважливо рубає вовкуватий чужинець, позираючи на співрозмовників похмуро і зверхньо.

Очі війта насторожено зблискують з-під кущуватих брів. Одинадцять радних, що розсілися попід стінами канцелярії, нерішуче перезираються. Мигтить язичок скіпки на покуті. Знадвору осіння ніч жбурляє в шибки пригорщі холодного дощу.

Хто він, цей приплентач? Вийшов у сутінках із лісу, порожнем. Каже – заблукав. Підстаркуватий, сивий. Проте жилавий, міцний. Убраний по-панськи, при шаблі, але одяг не новий, забрьоханий багном.  (більше…)

Позначки:, , , , , ,

назад


Наша кнопка ///