Ліза БУРДЕНЮК. Біловірші
***
Не маю що сказати нового
мені самотньо по п’ятничних вечорах
ненавиджу неділі та суботи
кожен твій дотик – на вагу золота
а слово підтримки – діамант
в усьому винна моя вина
прикрощі-грубощі-дурощі
необережні погляди та повідомлення
незрілість-жалість-неусвідомлення
стримую себе. проводжу поглядом.
купую серцю залізний корсет
щоб воно не випало
потребує особливого догляду
дарма приписуєш лаври завойовника
споглядати твої руки солодше у стократ
еротичний досвід наполеоновий
не моє, проте своє. Свій шмат.
Не маю що сказати нового.
***
У пошуках улюбленого
Бананового морозива –
Ницо пробувати людей на смак.
Обираючи люк для затикання
Власних душевних дір –
Підло кликати людей ближче.
Відчуваючи нестачу сонця,
Особливо восени, –
Негідно використовувати
Людей як торшери.
Перша заповідь удень –
Не нашкодь.
Остання заповідь вночі –
Не доторкнись.
У пошуках улюбленого
Бананового морозива –
Ницо пробувати людей на смак,
Обираючи люк для затикання
Власних душевних дір
Цi п’ять рядкiв… ой, як гарно! )
Такi слова не з голови, а з серця беруться…