Ліза БУРДЕНЮК. Біловірші

***

Не маю що сказати нового

мені самотньо по п’ятничних вечорах

ненавиджу неділі та суботи

кожен твій дотик – на вагу золота

а слово підтримки – діамант

в усьому винна моя вина 

прикрощі-грубощі-дурощі

необережні погляди та повідомлення

незрілість-жалість-неусвідомлення

стримую себе. проводжу поглядом.

купую серцю залізний корсет

щоб воно не випало

потребує особливого догляду

дарма приписуєш лаври завойовника

споглядати твої руки солодше у стократ

еротичний досвід наполеоновий

не моє, проте своє. Свій шмат.

Не маю що сказати нового.

***

У пошуках улюбленого

Бананового морозива –

Ницо пробувати людей на смак.

Обираючи люк для затикання

Власних душевних дір –

Підло кликати людей ближче.

Відчуваючи нестачу сонця,

Особливо восени, –

Негідно використовувати

Людей як торшери.

Перша заповідь удень –

Не нашкодь.

Остання заповідь вночі –

Не доторкнись.