Ліза БУРДЕНЮК. Зігмундові кити

Sigmund_Freud_LIFE

***

Світ циклічний і макрокомічний. Кожне макро має властивість відтворюватися у мікро: Ніагарський водоспад – в краплині ранкової роси, траєкторії планет навколо Сонця – в побудові атомів собаки, проект створення Всесвіту – у розробці програми, Господь – в людині. Фотооб’єктив був задуманий як “очі” фотографа, а сни – візуалізацією станів і поривів, відкинутих реальністю. 

 

Ранок

 

Чому ми не бачимо китів щодня? Або хоча б через день? Чому вони не літають в небі, синьо-лілові істоти? Я уві сні ось часто літаю. Хіба їм не вистачає їжі в повітрі? Біля мого будинку ростуть безліч тополь – їх дзвінких листочків має бути достатньо хоча б одному киту на безбідне існування. Та ось же він – Кит! Який величезний, красивий! Він заливає все моє літнє небо своїм глибоким блакитним кольором. Звивається ліловим туманом, плаває у хмарах. Не можна так будити ранкове небо – адже воно ще не встигло прокинутися! А ти той самий Кит, який поглинув Іону і не відпускав три дні? Ти дивився фільм “Врятуйте Віллі”? Ти до мене прийшов чи випадково заблукав? У мене маленький балкон – удвох ніяк не помістимось. Мама, ти можеш не курити зараз – раптом запах диму відлякає Кита? ..

 

Швидко влітаю у вир забуття, проходжу через тунель швидкоплинних сновидінь. Встигаю впасти зі стільця, вирости на пару міліметрів та опинитися в площині спогадів. Люди стають інвалідами внаслідок зламаних ший в напрямку минулого. Зараз пів на шосту ранку, мені 14 років, я сплю і можу дозволити собі напружити м’язи шиї як завгодно.

 

“Також сумую за тобою. Чекатиму наступного понеділка. Твоя дочка”. Мама завела для нас спільний щоденник. Він ходить циклічно від її рук до моїх – я відповідаю на питання про самопочуття, настрій, проблеми в школі і звично не кажу всю правду. Нема чого. Важко відкриватися до кінця. Сьогодні не вийшло зустрітися: ми разом з бабусею провели день у селі – мама не дочекалася нашого повернення. Чекаю цих понеділків як манни небесної – так чекали в Старому Завіті. Погано вийшло, від цього гірко і сумно. Жмут старого почуття покинутості скочується по лавині горла. Sometimes I feel like a motherless child. Хай завжди буде сонце, хай завжди буде небо … Хай завжди буду я. Вона – мій перший Кит, що відмовився нести тягар землі. Другий – Тато – приходить по суботах. Третій – Бабуся – підхопив мене і тримає в своєму дбайливому залізному кулаці.

 

– Думаю, не все так страшно. Мама просто забула, буває. Чому ти так про неї говориш? Чому ти її не любиш? Досить цього, я йду читати.

 

Сідаю за стіл, відкриваю зошит: “Мамо, пам’ятаєш, як ми добре провели серпень в Солотвіно? Купались, читали, спускались у шахти…”

 

Полудень

 

За тиждень мені стане плюс один рік. Майже чверть століття, екзмемпляра століття, прожитого людством даремно. Так зазвичай соціум проживає століття – у крові, у бруді- на паперах Дарвіна, Маркса і Фрейда, китів людської самозакоханості, недоумства і безвиході. Але – осмислено, благодатно, перспективно – в працях Василя Великого, Григорія Богослова, Іоанна Златоустого, китів богомислення. Ти це знаєш краще за мене. Ти відвідуєш церкву щовихідні. Заміщуєш усе усім – Богом. За Ним я не можу дотягнутися до тебе – маленька ще ростом.

 

Ти живеш з нами вже протягом десяти років, ліквідувавши або скоригувавши всі звички, окрім однієї – застосування сигарет за їх прямим призначенням. Знаєш, одного разу я зрозуміла природу і структуру твоєї залежності – після однієї зустрічі з ним. Напевно, ореол забороненого плоду робить цю любов ще більш привабливою та необхідною для мене. І звісно ж, небезпечною і болісною. На моїй третій від Сонця планеті, по-бродському, “вся жизнь – биенье сердца, и говор фраз, да плеск вины, и ночь над лодочкою секса по светлой речке тишины”. На моїй Третій планеті стався перший чоловік. Він цілував мене м’яко, роздягав беззвучно. Вперше торкався мене, немовби невизнаний наречений. Немовби очікував лише на мене, довго, терпляче. Був ніжним та велемовно мовчазним серед неповторного моменту. Став моїм новим Китом.

 

Ти бачиш те, що і я? Бачиш ці закривавлені пурпуровим широкі рукави незайманої? Бачиш? Білий шовк – символ величностей, білий ситець – символ сирітства. Мене переслідує видіння: одягаю з ранку чорну блузку, а приходжу додому – у закривавленій білій сорочці. Давай її почистимо, відмиємо. Як мою совість, душу, пам’ять. Неси сюди тазик з водою і мило! Швидше! ..

 

Вечір

 

Я знаю, що хотів сказати Зігмунд, довгі роки проповідуючи Едипів комплекс. Дитинство асоціюється в першу чергу з почуттям безпеки, яке дають батьки. Вони – перші, кому дитина безмежно довіряє і з ким підтримує сильний емоційний зв’язок. Батьки – перша любов кожного.

 

Але приходить період юності. Ймовірність зустріти перше кохання з довготривалою перспективою. Надійність, довіра, чесність, відданість, безпека, передбачуваність. Це ті самі категорії почуттів, що з’явилися вперше у дитинстві – по відношенню до батьків. Кожен з нас асоціює кохану людину з одним або обома батьками через схоже почуття безпеки та довіри у стосунках. Кохана людина стає другою любов’ю всього життя, заміщаючи в ньому місце батьків, але не витісняючи їх. Два в плоть єдину. Другий зв’язок такої потужності і часу дії в досвіді переживання індивідуума. Так, дівчата хочуть, аби їх обранець був дещо схожий на батька – щоб відчувати любов і турботу, заслужені від першого.

Скажи-но, дідусь Фрейд, що за твоїм тлумачним словником сновидінь означає кит? Чи буду я кидати коханого чоловіка як дитина іграшку на підлогу і кричати “геть”? Чи буду я усвідомлено прагнути до заздалегідь неповноцінних і безвихідних стосунків, караючи себе і доводячи собі особисту неспроможність і приречення самотності…

 

Він курить і часто залишає мене одну. У вас, мамо, багато спільного. Не знаю як пробачити йому зайву жінку. Не знаю як пробачити Йому твою відсутність в моєму житті. Mon amour. Cherchez la femme. C’est la vie.

 

***

Останнім часом мої кити зраджують мене. Виплюньте мене, як Іону, знищіть хвилю ніжності. Загубіть в океані і в небі.

 

Nothing you can make that can’t be made,

No one you can save that can’t be saved.

Nothing you can do, but you can learn how to be you in time.

It’s easy.

 

All you need is love,

All you need is love,

love is all you need.

Поділитись ланкою в соціальних мережах

коментарі

  1. Юрiй сказав:

    Неймовiрно пронизливий твiр… така вiдвертiсть почуттiв…
    Дуже гарно. Дякую )

Залишити відповідь до Юрiй Скасувати відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *