назад

Станіслав СОЛТАН. Лікарня темного світу

Той момент, коли я потрапив до лікарні з апендицитом, я пам’ятаю дуже добре. Була ніч і чергового лікаря довелося досить довго чекати у приймальні, доки він спуститься з третього поверху зі свого відділення. Це був не дуже молодий чоловік, на скронях якого, з-під лікарського ковпака, біліла сивина. Начисто поголений, лікар носив окуляри і за ним тягнувся справжній шлейф приємного аромату. Одразу видно, що це холостяк, який працює у переважно жіночому колективі.  (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Андрій ЛУЦЬ. В обіймах Полтви

Роман повільно підіймався старими рипучими сходами на третій поверх одного з львівських кафе. На нього вже чекали – двоє парубків саме сиділи за столиком в очікуванні свого замовлення. Короткий обмін поглядами, рукостисканнями, хлопці по черзі відрекомендувались:

– Дмитро. – Роман. – Міша. – Роман.  (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Назарій ВІВЧАРИК. Ніч на вокзалі

Зі сну мене вирвали стусаном у плече.

– Агов, прокидайся, приїхали. Це невелика залізнична станція, трохи обідрана, та не лякайся. Вона діюча, просто уночі тут немає чергового, скоротили. Звідси має їхати дизель на Львів. А там зможеш сісти на потяг і до Черкас, – порадив водій «бусика» Степан. – Думаю, всередині станції має бути розклад. Я б тебе підкинув до самого Львова, та мушу в справах в інше місто їхати, тож вибачай.  (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Остап ПАВЛОВСЬКИЙ. Діти індиго

В плацкартному вагоні аж до розриву сердечних м’язів їхати дуже весело, особливо, якщо у ньому повно дітей. Вони бігають, швендяють, сваряться, верещать, у них достатньо енергії, щоб пустити потяг під укіс. Школярів вигуляли до Києва і тепер класна керівничка разом зі своїм сердитим чоловіком, який не раз проклинав, що погодився допомогти, змучилися шипіти на цих «ненормальних» дітей.  (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Артем КАЛЬНІЧЕНКО. Блідий

Ліза Стоун була однією з тих нещасних жінок, чий хлопець, дізнавшись про вагітність своєї дівчини, втік. Кілька тижнів вона, звісно ж, плакала за своїм втраченим «щастям», але згодом зрозуміла, що Роджер, а саме так звали того, як казала мама, «козла», просто злякався відповідальності, а такий чоловік не може бути хорошим батьком для дитини.  (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Ігор МІТРОВ. Остання вулиця (Час знищує все)

Він стояв під дощем. Мовчав. Небо виливало на нього все, що мало, але йому було все одно. Він мовчки стояв. Мовчання дарувало йому задоволення. Або навпаки: від задоволення не хотів казати ані слова (телефон у промоклій кишені дзвонив уже кілька разів, а він і не думав приймати дзвінки).  (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Ірина ВЛАСЕНКО. Без забобонів

– Розслабся, дитинко! Все нормально! Це життя … – він різко і грубо увійшов до неї ззаду, накрив огрядним тілом, втиснув обличчя в подушку. Ікуся мало не задихнулася від образи і болю. Вона страшно загарчала, намагаючись вивільнитися і повернутися. Але величезні руки майже без зусилля зупинили рух тонкого корпусу. Хруснуло у плечі, і дівчина більше не пручалася.  (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Теодор МОРОЗ. Він

Ніч. День усіх святих. Пориви вітру граються зі швидкістю звуку. В істериці дерева намагаються скинути із себе останнє листя. Із-за непроглядної ширми похмурих хмар перелякано визирає місяць. Його світло просочується крізь оголені вітхи дерев, кидаючи спотворені тіні на асфальт. Десь далеко перегукуються збентежені сови. Чути скрип ржавих дверей. Сторож по імені Солох замикає кладовище. Жодна людина вже не потрапить туди сьогодні.  (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Віола ВІХЛЕВЩУК. Попутник

Останній електронний лист на сьогодні був написаний. Я натиснув кнопку «відправити», і повідомлення відлетіло до незнайомого адресата. З почуттям полегшення після довгої денної праці я відкинувся в кріслі та потер свої втомлені очі. Настінний годинник ледве освітлювався блиском моніторів і показував 23.17. Не пам’ятаю, як давно я так засиджувався на роботі… навкруги була тиша і морок. Поки я працював за комп’ютером, мені не вистачало навіть часу увімкнути нормальне світло. Але тепер, нарешті, я міг повернутися додому.  (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Кілька років зими в 30-ти градусну спеку, або Як з’являються буктрейлери

1-Stop-kadr2

Валентин Терлецький розповів про те, як знімався буктрейлер до його нової книги
(більше…)

Позначки:, , ,

назад


Наша кнопка ///