Борис КІЧОЛ. Випуск пару
Це відбувалося далеко не вперше. І хоча не можна сказати, що йому це подобалося, скоріше, він сприймав це, як буденну справу. У тих випадках, коли він починав думати, що це не зовсім добре, чи то пак ненормально, про таке не розкажеш друзям. Йому завжди згадувався Дімка, його добрий друзяка. Зараз вже важко сказати, скільки разів вони разом з мамою прибігали до них, аби сховатися від п’яного та розлюченого дяді Толі, тата Діми. Незліченну кількість разів, Діма ходив з синцями під очима, всі в селі знали, що коли його батько п’яний, буде бійка. Він бив Дімину маму, тьотю Марію, він бив Дімку. Діма розповідав, що завжди перед початком лупцювання його тато казав – я працюю, як проклятий, а ти, вилупок, і твоя сука мати катаєтеся на моїй шиї, і після всього, що я для вас роблю, ви не можете потерпіти, це лише пару стусанів, так я випускаю пар. І він випускав пару до того часу, поки не випустив душу із тіла тьоті Марії. Зараз хтось спускає пару йому в чорний хід, любив казати мій батько, хоча я не розумію, що це означає. (більше…)