назад

Валія КИЯН, Юра ЛОЦЬКИЙ. Ключ

Невиразні темні силуети видніли в тьмяному світлі ліхтарів.

— Обережно! Тут вбивали… — пролунав тихий голос на площі.

— Кого? — запитав інший.

— Коли? Тебе який час цікавить? — уточнив власник першого голосу.

— А коли тут не вбивали? Кров змили…, — озвався ще хтось.

— Кров не можна змити водою, — категорично заявив перший.  (більше…)

Позначки:, , , , , , ,

Наталія ГРИЦЕНКО. Яскраво-синій

Пити він почав ще раннього вечора.

Вчорашній день видався надто тяжким. Ніби нічого такого, чого б він не робив раніше, але цього разу все склалося не так, як би хотілося. Не ідеально. Важко. Нервово.

Тепер мусив розслабитися, і найкраще те йому вдавалося з пляшкою перед телевізором.

Він навіть не намагався вслуховуватися у те бурмотіння, воно утворювало зручний фон, під який він віддавався спогадам, приємним і не дуже. Власне, сьогодні спогади не надто тішили.  (більше…)

Позначки:, , , , , , ,

назад


Наша кнопка ///