123

Лауреатка Пулітцерівської премії написала новий роман

41-doxN+7TL._SX338_BO1,204,203,200_

Відома авторка екранізованої книги «Олівія Кіттерідж», за яку отримала Пулітцерівську премію та інші нагороди, Елізабет Страут написала новий роман – «Мене звати Люсі Бартон»(більше…)

Позначки:, , ,

Вчені з’ясували, яка казка є найдавнішою

76_main_ukr

Найдавніша казка була написана за часів Бронзової доби, близько 6000 років тому.  (більше…)

Позначки:, , , ,

Станіслав ПАВЛОВСЬКИЙ. Вирок

Безкінечність. Глибина чорної діри зі сталевими проблисками дивилась точно в сутність єства. Спіральні завитки по краях виглядали заворожуючи. Тиша і дивний запах.

– Це мій вибір, – вирішив Ігор, зробивши легкий порух рукою.

Чорна діра вибухнула світлом і невимовним болем. Мить. Безмірно коротка і невимовно довга мить. Все завершилось. Він стояв в якомусь незрозумілому просторі. Темрява з боків і незрівнянно прекрасне світло попереду.  (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Олександр ВИГОВСЬКИЙ. Ну, ти, мужик, блін, даєш!

Сергій Петрович давно вже перетравлював думку, як йому, Сергію Петровичу, впорядкувати свої фінансові справи. А було що впорядковувати. За останні чотири роки старий художник заробив таку купу грошей, що вистачило б і дітям, якби він їх мав. Чотири роки минуло з того часу, коли посередній 65-річний митець (корінні мешканці Ротка мали б його пам’ятати) навчився від приятеля-екстрасенса пірнати в нові виміри, в духовний всесвіт загадкового потойбіччя.  (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Денис ДЯКІВ. Аляска: після опівночі

Навколо в непроглядній темряві щось безперервно шаруділо. Світ здавався похмурим і непривітним. На підлозі лежав чоловік середніх років, важко дихаючи холодним повітрям. Очі розплющились. Тіло боліло. В голові – порожньо. Шлунок просить їсти, а зір – світла. Шурхіт навколо пожвавився. Непомітно до ноги щось підповзло. З несамовитим криком чоловік штурхнув тварину якомога далі, скільки вистачило сил. Та крику цього ніхто не чув. На болючо довгі милі звідси – ні душі. Точніше, жодної людської душі.  (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Олена БОБИК. Ілюзія загубленої реальності

«Автобус від’їжджає о 15. Перший і останній рейсовий транспорт, який може мене доправити до цього селища». Ці декілька рядочків були першими записами в щоденнику Марти, колишньої студентки педагогічного коледжу, яку направили вчителювати в маленьке селище,що за попередніми даними нараховувало декілька сотень людей, в якому ще існувала школа. За умовами контракту випускниця коледжу мала б відпрацювати три роки. У відділі освіти для Марти знайшлося лише одне місце в єдиній школі. Тому вибирати не було з чого.  (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Євген ТОВСТОНОГ. Зниклий

Петра хтось несамовито шарпав за плече.

— Прокидайся, — суворий голос дружини обірвав солодкий сон, — Дмитрик пропав.

Чоловік кілька секунд перетравлював почуте. В кімнаті гомонів телевізор, шия нестерпно боліла — знову заснув на дивані. Він спробував підвестися на ноги, одночасно прогнавши залишки сну. Погляд сфокусувався на годиннику — перша ночі.

— Та, певно, пішов у туалет. Зараз повернеться, — нарешті видавив чоловік із себе, — не хвилюйся.  (більше…)

Позначки:, , , , , , ,

Валія КИЯН, Юра ЛОЦЬКИЙ. Ключ

Невиразні темні силуети видніли в тьмяному світлі ліхтарів.

— Обережно! Тут вбивали… — пролунав тихий голос на площі.

— Кого? — запитав інший.

— Коли? Тебе який час цікавить? — уточнив власник першого голосу.

— А коли тут не вбивали? Кров змили…, — озвався ще хтось.

— Кров не можна змити водою, — категорично заявив перший.  (більше…)

Позначки:, , , , , , ,

Наталія ГРИЦЕНКО. Яскраво-синій

Пити він почав ще раннього вечора.

Вчорашній день видався надто тяжким. Ніби нічого такого, чого б він не робив раніше, але цього разу все склалося не так, як би хотілося. Не ідеально. Важко. Нервово.

Тепер мусив розслабитися, і найкраще те йому вдавалося з пляшкою перед телевізором.

Він навіть не намагався вслуховуватися у те бурмотіння, воно утворювало зручний фон, під який він віддавався спогадам, приємним і не дуже. Власне, сьогодні спогади не надто тішили.  (більше…)

Позначки:, , , , , , ,

Борис КІЧОЛ. Випуск пару

Це відбувалося далеко не вперше. І хоча не можна сказати, що йому це подобалося, скоріше, він сприймав це, як буденну справу. У тих випадках, коли він починав думати, що це не зовсім добре, чи то пак ненормально, про таке не розкажеш друзям. Йому завжди згадувався Дімка, його добрий друзяка. Зараз вже важко сказати, скільки разів вони разом з мамою прибігали до них, аби сховатися від п’яного та розлюченого дяді Толі, тата Діми. Незліченну кількість разів, Діма ходив з синцями під очима, всі в селі знали, що коли його батько п’яний, буде бійка. Він бив Дімину маму, тьотю Марію, він бив Дімку. Діма розповідав, що завжди перед початком лупцювання його тато казав – я працюю, як проклятий, а ти, вилупок, і твоя сука мати катаєтеся на моїй шиї, і після всього, що я для вас роблю, ви не можете потерпіти, це лише пару стусанів, так я випускаю пар. І він випускав пару до того часу, поки не випустив душу із тіла тьоті Марії. Зараз хтось спускає пару йому в чорний хід, любив казати мій батько, хоча я не розумію, що це означає.   (більше…)

Позначки:, , , , , , ,

123