...234

Юлія ВАСИЛЬЄВА. Гербера

Мене розбудив апетитний запах з кухні. Мама готувала сніданок. Я на секунду розплющив очі і тут же знову замружився, загорнувся з головою в теплу затишну ковдру. Ще трішечки… Тут, в тиші, теплі і темряві мені було невимовно солодко і спокійно. Я знов почав засинати. Сон перемішувався з дрібним битим склом думок та спогадів, усе зливалося в єдиний візерунок, крутилося, наче в калейдоскопі. (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Кирило ПАЗЮК. Тіло, яке я кохав

Звуки клавіатури надто гучні для тиші цієї всеохоплюючої темряви. Кожен порух моїх пальців відбивається в середині болючими уколами прямо в серце, проте це єдиний вихід.

Я маю закінчити все до світанку, інакше нічого з цього не буде мати жодного сенсу. Усе своє коротке життя я присвятив пошукам ідеального сюжету для літературного жаху, вишукуючи нових тем, монстрів, ситуацій і іншого, щоб допомогло читачеві віднайти давно втрачений страх, який мирно покоїться під шаром повсякденної нудьги, з якою сучасний поціновувач сприймає будь-яке нове творіння в жанрі літературного жаху. (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Павло ЧЕРЕПЮК. Під корою

Цієї осені, дерева не хотіли розлучатися зі своїм листям. Незважаючи на холодні листопадові ночі, на гілках яскраво горіли всі відтінки жовтого, помаранчевого і червоного. Це було особливо помітно на тлі сіро-сивого неба — здавалося, що листя світилися зсередини. Ніхто не міг пояснити настільки дивну поведінку дерев. Вночі ми почали бачити дивні сни, в них не було певного сюжету чи подій. І снами в звичному сенсі їх важко було назвати. Це був калейдоскоп незвичайних образів і відчуттів, від якого після пробудження залишався тільки неприємний осад. Але описати сни неможливо, тільки залишається розуміння того, що вони знову снилися вночі. Ніхто не пов’язував два таких різних і незвичайних явища разом. Але здається, що в глибині свідомості ми розуміли, сновидіння – це наслідок аномалій в природі або ж навпаки. А може бути, і те, й інше — всього лише ознаки якихось більш серозних змін.  (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Дмитро ЧЕПУР. В гостях

Сьогодні в обід мені зателефонував батько, і попросив ввечері занести його товаришу, що жив по сусідству, якийсь пакет. Мене не дуже цікавило що там, ¬ треба значить треба. Батько працював у нічну зміну і сам цього зробити не міг. Ну що ж, місія не з приємних, скажу я вам, але відмовити я не міг.

Чому я так не хотів йти саме до цієї людини додому? Все дуже просто, цей тип був вельми сварливого характеру, скупердяй, любив посперечатися на всякі дріб’язкові теми. Дітей у нього не було, одруженим, наскільки мені було відомо, теж ніколи не був. (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Ігор ДУНЕЦЬ. Після сну

Марк пускав слину. Точніше, щедро поливав нею блискучу клавішу Enter на своїй старій пошарпаній клавіатурі. Судячи з легкого тремтіння пальців правої руки та лункого посопування, що часом відбивалося від безбарвних стін прохолодного підвалу, він спав. Десь у нетрях кімнати змучено потріскувало радіо. (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Роман ПОВЗИК. Потрійна павутина

Іноді так трапляється: Ти мрієш поїхати на якесь стажування, подаєш заявку, проходиш по конкурсу. Ти радієш, вже все готово: квитки на потяг куплені, квартира заброньована, з усіма домовлено, що Тебе місяць не буде в рідному місті. Проте до потягу ще лишається п’ять годин, Ти вирішуєш поспати. Бо толку з Тебе сонного у столиці?

П’ять годин — це зовсім мало. Для того, щоб бути у хорошій формі, Тобі потрібно принаймні годин сім-вісім здорового сну. Але коли є вибір: трохи поспати і не спати взагалі, то все-таки обираєш перший варіант. (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Анна КОВАЛЬОВА. Картина

– Блін, яка вона стрьомна! – сказав Тарас, оглядаючи картину, що її Ксеня вішала у вітальні.

– Не знаю. Мені подобається.

На картині була зображена маленька ледь освітлена кімнатка, в кінці якої стояла темна постать, визирала у вікно і тримала у правій руці запалену свічку.

– Є в ній щось таке таємниче, як гадаєш? Отак рівно чи краще трошки в цей бік?

Ксеня закінчила роботу і відступила назад, аби подивитися на результат. (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Олександр ВІВЧАРИК. Вільна жінка

„Не спалося, а ніч, як море”, – пригадалися їй слова Шевченка. Олена полишила спроби заснути і розплющила очі. Кімнату заливало фосфорне світло повного місяця. Вона глянула на годинника. Опівніч. „І проснулися всі опирі”, – майнула в голові фраза з якогось містичного роману. А тоді раптом виринули, мов з-під води, очі ОТОГО АТОвця. Олена побачила його зранку. Він – ставний, високий, вродливий тягнув за руку таку ж гарну дівчину. (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Сергій ІВАНОВ. Готель «Барбадос»

Новела

 

Тодішні дощі і блискавки привели мене до самотнього міста, давно забутого за тінню високих гір. Уперше ступивши на просяклу ранковим холодом землю, я окинув поглядом кислі від дощу високі ліси, ще вищі гори,           і майже фізично відчув, що хочу тут залишитися. Із тих пір якась невимовна сила втримувала мене у цьому місці, змушувала відчувати себе невід’ємною частиною всього того, що я бачив довкола. (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Андрій ПАВЛОВСЬКИЙ. Рисячі очі

00.10 годин. Після опівночі.

Щомиті спалахують нові вогні, чути вибухи, горять автомобілі, будинки, газопроводи, заправки, люди. Світло пожираючого вогню оголює вкритих виразками і ранами людей, яких розривають зсередини невидимі їм сили. Потворні обличчя, зморшки, тіні, які видовжуються в закривавлені гримаси. Навколо – сморід крові і бруд людського м’яса. Люди розриваються не так, наче в них вибухівка, а так, як рветься тканина старого одягу, з якого господиня наробить ганчірок, щоб мити ними підлогу, а хрускіт костей нагадує звук зубців гребінця, коли ними бавиться дитина і водить пальчиком вперед-назад, тільки значно гучніше. (більше…)

Позначки:, , , , , ,

...234