Анна ХОДАКОВСЬКА. Буда: документи до біографії

Буда Сергій Олексійович – український історик, журналіст, перекладач (4.10.1866 – 1942 рр.). Він є автором низки праць з історії революційних рухів в Україні серед них: „Перед польським повстанням 1863р.: З архівних матеріалів”, „Світопредставлення”, „До історії революційно-народницького руху на Україні в першій половині 70-рр. Іван Трезвинський, один з 193-х”; „Українські переклади революційної літератури”.[i] 

Плідна перекладацька та багаторічна наукова робота С. О. Буди у Всеукраїнській академії наук через звільнення його з академії за “повну політичну неписьменність” у радянський час не вивчалася і замовчувалася. Невелика стаття в Енциклопедії історії України та окремі згадки про нього та довідкових виданнях не дають повної інформації про життєвий шлях вченого та його науковий доробок[1]. Публікація його автобіографії, переліків наукових праць С. О. Буди та витягів з протоколів, що розповідають про причини його звільнення з академії, є актуальною та корисною для дослідників.

200px-Буда_Сергій_Олексійович

Біографія та наукова діяльність С. О. Буди простежується в чималій кількості документів, які зберігаються в особовому фонді вченого у ЦДАВО України (ф. 3964). Центральний державний історичний архів за розпорядженням архівного управління МВС УРСР 13 травня 1952 р. передав на зберігання особовий фонд С. О. Буди до ЦДАВО

України. Фонд містить особисті документи, рукописи, документи, якими користувався фондоутворювач у професійній діяльності, кореспонденцію, ілюстративні матеріали, документи родичів, переклади С. О. Буди з польської, німецької, французької мов на українську мову (всього у фонді № 3964 зберігається 214 справ).

Чільне місце серед документів посідає праця вченого у архівах. Власний теоретичний та практичний досвід опрацювання джерел вчений втілював у своїх наукових дослідженнях, публікаціях. Вивчаючи архівні документи Київського комітету у справах друку, канцелярії Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора він пише низку статей про стан українського друкованого слова, історію пам’ятника Т. Г. Шевченка. У статті «Реставрація Шевченкової могили» С. О. Буда простежує на основі газетних публікацій, брошур, альманахів історію відновлення могили Т. Г. Шевченка.

Досить плідно попрацював вчений над вивченням біографій письменників. Пошуки матеріалів до біографії С. А. Подолинського в архівах Києва та Москви не дали очікуваних результатів. Ні архівні документи, що йому довелося розшукати, ні згадки про С. А. Подолинського у М. П. Сажина і П. Лаврова, не давали такої інформації, яка б ґрунтовно доповнювала б дані, так ретельно зібрані М. С. Грушевським.

Про Миколу Ковалевського С. О. Буда написав: «вірний товариш Драгоманова, який допомагав видавати твори Драгоманова за власний кошт»[ii]. У 1894 р. за кошти, що зібрав М. Ковалевський відбувся ювілей М. Драгоманова. М. Ковалевський також добув гроші і на друк книжки «Михайло Драгоманов», яку упорядкував і видав М. Павлик.

Наукова спадщина С. О. Буди порівняно невелика за обсягом, водночас вона багата за змістом і базується на архівних джерелах. Творчі інтереси цієї людини були всеосяжними й охоплювали широке коло галузей історичної та мовознавчої науки. Це історичні дослідження, праці з етнографії, мовознавства та літературознавства. С. О. Буда працював як дослідник у Московському архіві революції, архіві Київської цензури, архіві Київського Подільського Волинського генерал-губернатора.

Плідною була діяльність вченого у комісії по складанню словника живої української мови, музеї антропології та етнографії, Київському архіві давніх актів. Вчений активно досліджував та вивчав історію громадських рухів на Україні, працював у різних наукових часописах та редакціях газет. С. О. Буда доклав багато зусиль для перекладу шедеврів світової літератури українською мовою, вивчення історії української літератури та громадських рухів, сам приймав активну участь у громадсько-політичному житті України.

Документи, що публікуються, висвітлюють біографію та наукову діяльність С. О. Буди, його участь у комісіях Всеукраїнської академії наук та роботу у Київському центральному архіві, подають переліки наукових праць С. О. Буди та його перекладів. Опубліковані документи зберігаються в особовому фонді С. О. Буди у ЦДАВО України.

 

№1

Біографія Сергія Олексійовича Буди

Родился 4/16 октября 1869 г. в г. Миргороде, бывшей Полтавской губернии, где отец служил секретарем в городской думе.

Учился в Лубенской, Глуховской и Полтавской гимназиях (1880 – 1890 г.), а в 1896/7 и 1897/8 академических годах был студентом Юрьевского Ветеринарного института (курса не окончил).

Переводческую работу начал в 1893 г., напечатав в «Харьковских Ведомостях» перевод с французского языка Л. Галеви: «Нуаро».

В конце 1899 г. начал работать как постоянный сотрудник в Киевской левой прессе – сначала в русской, а после 1905 г. – и в украинской. С 1899 по 1903 г. работал в «Киевской газете», а с 1908 г. – в «Киевских откликах», по закрытии же их в 1906 чатав по этому поводу коллективное письмо в местной прессе.

В 1913–14 гг. работал в статистике Киевсеого округа путей сообщения, в 1914–16 гг. – секретарем Медико-санитарного бюро Киевского губернского земства, а во время империалистической войны, 1916 – 19 гг., в Киевском комитете юго-западного фронта Всероссийского союза городов[2].

Когда Украинская Академия Наук начала подготовительные работы по составлению словаря украинского живого языка, принял участие в этих работах, и с 1919 г. по 1930 г. работал в качестве научного сотрудника – сначала в Комиссии Словаря живого украинского языка, а с 1921 г. в Комиссии для изучения общественных течений на Украине. Эта работа мало оставляла времени для работы в области литературы, но именно в это время, пользуясь некоторой материальной обеспеченностью, перевел на украинский язык до 100 песен Беранже. Кроме того, начиная с 1920 г., сделал, по договорам с различными издательствами, переводы отдельных произведений А.Франса, Жорж Занд, Рони, Р.Стивенсона, Ромен Роллана, русских рассказов украинского писателя А. Свидницкого, из русских же авторов – В. Короленко. Из них вышли в свет переводы 13 произведений Короленко в трехтомном издании «Державного видавництва Украины», 1924 г., 5 рассказов А.Франса под общим заголовком «Світанок», роман Р.Стивенсона «Острів скарбів» и пьеса Роллана «14 липня», остальные же переводы из А.Франса /романа «Боги прагнуть» и 3 тома рассказов/, а также Ж. Занд, Рони и А.Свидницкий, не по вине переводчика не увидели света.

Вообще, постоянные изменения в деятельности украинских издательств, частые изменения в планах работы, «аннулирования» составленных и даже частично выполненных договоров и т.п. – тяжело отражалось на работе и материальном положении литературных работников, особенно же профессиональных переводчиков. К этому присовокуплялось бесцеремонное отношение к ним некоторых издательств, перепечатывавших понравившиеся им книжки не только без разрешения и ведома автора, но даже без указания их имени. Так, мои переводы «Слепого музыканта» /«Сліпий музика»/, и «В

дурном обществе» /«В лихому товаристві»/ В. Короленко были переизданы в Харькове без моего ведома и указания имени издательствами «Книгоспілка» /1925г./ и «Український робітник» /1929г./.

Считаю нужным отметить вышедший в 1925 г. перевод: произведений К. Маркса «Громадянська війна у Франції», а также перевод 1 – го и 3 – го томов исследования проф. В. Рязанова «Драма українська», сделанный с русской рукописи для Историко-филологического Отделения Украинской Академии Наук и вышедшей в 1926 г., как №7 Сборника этого отделения.

В конце 1930 г. снова возвратился исключительно к литературной работе, как переводчик на украинский язык русских и европейских /специально французских/ авторов, и предложил издательству «Книгоспілка» перевод избранных песен Беранже. Перевод был принят, но вслед за тем «Книгоспілка» прекратила свои действия, и Беранже увидел свет только в 1933 г. в издании издательства «Література і мистецтво» /«ЛІМ»/. Кроме того, ряд переводов Беранже был напечатан в разное время в период 1932 – 9 гг. в повременных украинских изданиях /«Літературна газета», «Життя і революція», «Безбожник», «Молодий більшовик»/.

С 1935 г. по переходе из Харькова в Киев «Державного літературного видавництва», начал работать в этом последнем и в 1935 – 8 гг. перевел более 40 рассказов Чехова, и 7 рассказов Тургенева, а из европейских классиков – некоторые из произведений Бальзака /«Опіка», принятая, но не вышедшая вследствие прекращения издания собрания его сочинений/, Мериме /10 повестей и рассказов, вышедшие в 1940 г. как 1 том его сочинений/, Дюма /два романа – «Королева Марго», вышедший в 1937 г., и «Графиня де Монсоро», больше года ожидающий в матрицах возможности напечатания/.

К этому времени относятся переводы отдельных стихотворений Пушкина в изд. «Державного Літературного видавництва» – 1937 г./, Лермонтова и Некрасова, которые приняты и ожидают возможности напечатания.

В 1939 – 40 гг. перевод по договору с областным театром им. Щорса, две пьесы Островского «Праздничный сон до обеда» и «За чем пойдешь, то и найдешь», а по договорам с «Державним Літературним Видавництвом» провел специальную редакцию украинского перевода романа Мопассана «Жизнь» /«Історія одного життя» и перевод с русского романа Листовского «Коноармейцы»; в настоящее время работаю над переводом литературного критических статей М. Горького для украинского издания полного собрания его сочинений.

Настоящая автобиография, вероятно, далеко не полна. Многие частности моей многолетней работы я не мог установить с достаточной точностью, так как никогда не вел ей учета, не думая, что мне придеется когда-нибудь давать о ней отчет – особенно это относится к более далеким годам. В общем же могу сказать, что работы мною фактически сделано больше, чем появилось в свет. Виною в том те неблагоприятно сложившиеся обстоятельства, в силу которых целый ряд моих переводов остался неиспользованным.

Ф.3964. оп.2, спр.8, арк.1 – 4. Машинопис.

 

№2

Список (перелік) наукових досліджень С. О. Буди у комісіях Всеукраїнської академії наук та Київському центральному архіві

Буда Сергій Олексійович науковий співробітник комісії для дослідження революційних рухів на Україні (попереду Комісії для дослідів над історією громадських течій)

І. По комісії для дослідів над історією громадських течій.

А писання (на підставі архівних матеріалів).

1) До селянських настроїв по революції 1905 р. «Україна» 1925 кн. 4.

2) Перед польським повстанням 1863 «Україна» 1925 кн. 5.

3) До історії революційно-народницького руху на Україні в першій половині 70 – х рр. – Іван Трезвінський. Один із 193 – х «Україна» 1926 кн. 4.

4) Заслання М. Ковалевського «За сто літ»[3] кн. ІІ.

5) Українські переклади рев. літератури 70 – х рр. «За сто літ» кн. ІІ.

6) Донос на Кулішеві «Листи з хутора» «Записки Історико-філологічного Відділу ВУАН» кн. ХVV[4].

7) До біографії С. А. Подолинського «За сто літ».

8) Реставрація Шевченкової могили р. 1883 – 4 в ІІІ т. «Збірник інституту ім. Т. Шевченка в Харкові».

9) «Викорінювання українства» за Указу 1876 р.

ІI Архівна праця (за дорученням Київського Центрального архіву).

1) опис архіву Київської Цензури до кінця 1850рр.

2) матеріали до історії української книги в Києві до середини 70 – х рр. з того ж архіву.

(робота ця зосталася в картках в Київському Центральному Архіві).

ІІI По комісії Словника української живої мови.[5]

А. Участь в обробленні літер К, Л, М, Н, О, П – в «Російсько-українському словнику» – див. стор. VI Передмови до І т. Цього словника (вид. «Черв. Шлях» 1924р.) і передмову до ІІ т. Словника (ДВУ, 1929).

Б. Опрацювання з лексичного боку для Тлумачного Словника творів Т. Г. Шевченка («Кобзаря» – частково), Білецького-Носенка, Свидницького, В. В.Стефаника, О. Маковея («Ярошенка») і ін., історичні писання П. Куліша фольклорні матеріали з записок наукового товариства ім. Шевченка у Львові.

Ф. 3964 оп.2, спр.20, арк. 7 – 7зв. Рукопис.

 

№3

Наукові переклади С. О. Буди

  • Проф. Р. Віпер «Нова історія». Київ 1923 р.
  • К. Радек «Закордонна політика Радянської Росії». Видавництво «Шлях освіти». Харків 1924 р.

3) К. Маркс «Громадянська війна у Франції». Вид-во «Червоний шлях». 1925.

4) проф. Рєзанов «Драма українська». Збірник історико-філологічного Відділу ВУАН ч.7. Вип. І; ІІІ Київ 1926 (переклад з рукопису).

Переклади науково-популярних книжок:

  • проф. Кудрявський «Як у старовину жили люди». В -во «Шлях освіти» Харків 1924.
  • Струмлінг «Бог і воля», «Шлях освіти» Харків 1924 р.

Ф. 3964 оп.2, спр. 20, арк. 8. Рукопис.

 

№4

Витяг з протоколу №13 засідання Комісії по чистці апарату ВУАН

5 серпня 1930 р.

99. Слухали Буда Сергій Олексійович 61 р. Освіта незакінчена вища. Батько був чиновником. У ВУАН працює з 1919 р. Зараз штатний співробітник наукової комісії громадських рухів. Одержує 145 крб. Починаючи з 1921 р. понад 10 статей приблизно на 10 арк. усі.

Ухвалили: По чистці апарату зняти з наукової роботи за відсутністю наукової кваліфікації та повну політичну неписьменність в тій галузі в якій він себе спеціялістом вважає (ревруху).

Ф. 3964, оп.2, спр.20, арк.3. Машинопис.

 

№5

Витяг з протоколу № 92 засідання Апеляційної Трійки Української комісії в справі чистки радянського апарату

28 жовтня 1930 р.

2 Слухали: – Апеляцію гр. Буда С.О. – науковий співробітник ВУАН по громадському руху.

За постановою комісії чистки ВУАН знятий з цієї посади. Не має вищої освіти, не має наукової кваліфікації, повна політична неписьменність в галузі ревруху по якій вважав себе фахівцем.

(доп. Гольдштейн, гр. Буда відсутній).

2 Ухвалили: – Оскільки матеріалами справи обвинувачення не спростовується, – постанову комісії чистки ВУАН про зняття гр. Буда з посади наукового співробітника ВУАН – затвердити.

Ф. 3964, оп.2, спр.20, арк.10. Машинопис.

 

[1]              Енциклопедія історії України: В 5 т. / Редкол. В. А. Смолій (голова) та ін. – Т.1, – К.: Наукова думка, 2003. – С. 387.

[2]              Всеросійський союз міст – потужна меценатська організація яку очолив відомий громадський діяч, член ТУПу барон Федір Штенгель. Мета організації – надання допомоги населенню, що постраждало від бойових дій Першої світової війни, допомога військовополоненим та українським біженцям, надання коштів на відкриття дитячих притулків у Галичині, які фактично стали народними школами з українською мовою викладання. В цій організації С. Буда працював разом з Д. Дорошенком та ін. відомими діячами.(3)

[3]              «За сто літ» – неперіодичний науковий збірник, присвячений проблемам громадського та культурного життя України 19 – початку 20 ст. Видавався в Києві протягом 1927 – 1930 рр. Комісією новітньої історії України за редакцією М. Грушевського. Вийшло 6 книг. Підготовлена до друку 7 -ма книга була втрачена на початку 1930 р. У збірнику публікувалися автобіографічні, біографічні матеріали кирило-мефодієвців та учасників інших суспільно-політичних рухів 19 ст., розвідки з історії української літератури й театру 19 початку 20 ст. (4)

[4]              Записки «Історико-філологічного відділу ВУАН» – неперіодичні наукові збірники Історико-філологічного відділу ВУАН (до 1921 р. – УАН), які видавалися в Києві упродовж 1919–1931 рр., за редакцією П. Зайцева, А. Кримського, М. Грушевського та О. Грушевського. У збірниках вміщувалися розвідки та матеріали з усіх періодів історії України, історії суспільно-політичної думки, етнографії, фольклористики, мистецтва, мовознавства, а також наукова хроніка, огляди, рецензії, бібліо- та бібліографічні матеріали українських вчених. (4)

[5]              У 1918 р. було створено комісію для складання словника живої української мови на чолі з академіком А. Ю. Кримським. До її складу входили: постійні члени – редактори В. М. Ганцов, Г. К. Колоскевич, М. М. Грінченко, О. Н. Синявський, учений-діловод О. Т. Андрієвська; постійні співробітники: М. П. Гармашівна, В. П. Тутковський, С. О. Буда та ін. Комісія поставила завдання збирати матеріали для словника живої української мови, на базі словника Б. Д. Грінченка. До кожного слова у словнику мали даватися його діалектичні відмінності, всі граматичні форми, всі тлумачення слова, літературні та народні приклади, вирази та звороти спеціального метафоричного й локального характеру. Було складено понад 700 тис. карток на весь зібраний матеріал. З 1923 р. Комісія почала готувати словник для публікації. До 1928 р. було опубліковано три томи словника (букви А – Н) під редакцією академіка С. О. Єфремова та А. В. Ніковського.(5)

[i]               Енциклопедія історії України: В5т / Редкол. В. А. Смолій (голова) та ін. – К.: Наукова думка, 2003. – Т.1. А – В. – 2003. – С. 387.

[ii]              ЦДАВО Ураїни, Ф. 3964, Оп.1, спр.70, арк. 88.

3Д. І. Дорошенко. Історія України 1917 – 1923 рр. В 2 томах. – Т.1. Доба Центральної Ради. – К., 2002. – С. 8, 34.

4 Енциклопедія Історії України: В 5т./ Редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін. – К.: Наукова думка, 2005

Т.3: Е – Й. 2005. – С.250. Т.4 – С.180

5 Історія Національної Академії Наук України (1924 – 1928рр.) – Київ: НБУВ, 1998. – С.88, 517

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *