Валерій ГАЄВСЬКИЙ. Смертельна вистава на дві дії

Його будні стали тепер істинно королівськими – неймовірно обтяжені й просякнуті важезним тривожним передчуттям невідворотної війни, її смертельним духом, який був так до вподоби напівп’яній шляхті, й водночас незрівнянно солодкі від усвідомлення його міцної, ніким не заперечуваної, визнаної усіма не лише у королівстві, а й за його межами влади. Вже не відчував він себе, як колись у обложеному хрестоносцями Вільнюсі, мандрівником на вічно небезпечних шляхах плоті і духу, й тим паче не гостем на бенкеті свого життя, як це велося одразу після його коронації у Вавельському Кафедральному соборі. Нав’язане йому колишніми богами зло, що товстою тінню лежало на його житті, нарешті відступилося від нього (принаймні, за межі королівства), відкривши для нього найважливішу небесну простоту – простоту владного обов’язку.   (більше…)

Позначки:, , , , ,

Роман ОНИЩЕНКО. Кнозька лікарня

Барс ледве розтулив залиплі очі. Роздирати засохлі кисляки було дуже важко: усе лице боліло. Брова над лівим оком стогнала і пекла, розбухнувши так, що аж нависала над повікою великою синьою бульбою, а ще сильно нила уся нижня щелепа. «Наче рельсою по морді били», – пронеслося в голові Барса. Він усміхнувся своєму жарту і відразу пожалкував про це – м’язи здригнулися і натиснули на мозок таким сильним болем, що чоловікові на мить здалося, наче він втратив зв’язок з реальністю.

Але реальність не відпускала його зі своїх лещат, нагадуючи про себе нестерпним переспівом витончених уколів по шкірі, нервових різких судом по всьому тілу і диким ревучим болем в шиї майже, але тільки майже, до нестями. Барс струснув у конвульсії головою. Видихнув, ковтнув повітря, зм’як, тіло затрусило.  (більше…)

Позначки:, , , , ,