12

Кирило ПАЗЮК. Людина в підвалі

***

Іван повернув ключ у дверях своєї бакалійної крамниці і ввійшов досередини. Тепле приміщення зустріло його приємною сумішшю різноманітних ароматів від спецій. Ранок видався досить прохолодним, нагадуючи про те, що на землю давно ступила осінь. Іван тримав під пахвою свіжу газету, чекаючи прийнятних новин. Він зняв капелюх і повісив на гачок, пройшов за прилавок та зачинився у своєму невеликому кабінеті, який габаритами більше нагадував комору. Іван присів за дерев’яний стіл, на якому не було нічого, крім друкарської машинки, і розгорнув газету. Одного заголовка вистачило, аби до горла підкотився величезний клубок, який Іван не міг проковтнути. Типова чекістська газета з їхнім типовим фанатичним і трохи психічно нездоровим запалом розповідала про те, як радянські офіцери хитрістю взяли останніх отаманів холодноярівського повстання під Звенигородкою. Іван опустив газету, заплющив очі і важко втягнув повітря, почуваючись так, наче в тіло встромили відразу тисячу голок. Потім тремтячими руками дістав портсигар і сірники, абияк закурив і глибоко затягнувся міцним тютюном.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Олександр СТУСЕНКО. Дещо цікаве

З того часу, як головною метою мого життя стало надрукуватись і мерщій пропити гонорар, теми своїх творів я вихоплюю буквально звідусюди, найчастіше – з нічого. Ніщо – це та філософська категорія, в якій міститься буквально все. З нічого беруться не лише мої заробітчанські на пляшку новели, а й солідні монографії, ´рунтовні дисертації, триповерхові хатинки на берегах престижних морів і ситі думки про екзистенційне самогубство.

Варто мені глянути на першу-ліпшу людину чи схожу на неї істоту з метою зробити її темою мого тексту, як уже в голові народжується перша фраза. Наприклад, така: “З того часу, як головною метою мого життя стало надрукуватись і мерщій пропити гонорар, теми своїх творів я вихоплюю буквально звідусюди, найчастіше – з нічого”.   (більше…)

Позначки:, , , , ,

Олександр ХАРЧУК. Невимовлене

Одні конають від нудьги, а інші плодяться заради розваги, подумав він спросоння, ледь розплющивши очі, й почув, як знадвору хтось шкребе по склу. Тінь промайнула перед вікном, зникнувши в кущах малини, перш ніж він встиг підвестися з ліжка, щоб розгледіти нарешті зловмисника, який надокучав йому вже третій тиждень своїм надмірним галасом.

Він знає майже всіх у цьому місті, де живе останні шістдесят п’ять років, і звідки ніколи не виїжджав далі сірникової фабрики, яку побудували в 1998 році, за вісім кілометрів від центру, над трасою, по тій самій вулиці, що й кінотеатр і бібліотека, та далі спиртового заводу в сусідньому селі, де впродовж кількох років щотижня набирав брагу для худоби. Щодня він ходить пішки від одного будинку до іншого, звичним маршрутом, стукає у двері, вітається з людьми, якщо відчиняють, вислуховує їхні нарікання на владу, погоду, чи безгрошів’я, завжди одне і теж, хоч, як йому здається, не все так погано, як розповідають, через надмір декорацій та зайвих слів, розповідає свою історію, збираючи макулатуру.  (більше…)

Позначки:, , , ,

Валерій ГАЄВСЬКИЙ. Смертельна вистава на дві дії

Його будні стали тепер істинно королівськими – неймовірно обтяжені й просякнуті важезним тривожним передчуттям невідворотної війни, її смертельним духом, який був так до вподоби напівп’яній шляхті, й водночас незрівнянно солодкі від усвідомлення його міцної, ніким не заперечуваної, визнаної усіма не лише у королівстві, а й за його межами влади. Вже не відчував він себе, як колись у обложеному хрестоносцями Вільнюсі, мандрівником на вічно небезпечних шляхах плоті і духу, й тим паче не гостем на бенкеті свого життя, як це велося одразу після його коронації у Вавельському Кафедральному соборі. Нав’язане йому колишніми богами зло, що товстою тінню лежало на його житті, нарешті відступилося від нього (принаймні, за межі королівства), відкривши для нього найважливішу небесну простоту – простоту владного обов’язку.   (більше…)

Позначки:, , , , ,

Роман ОНИЩЕНКО. Кнозька лікарня

Барс ледве розтулив залиплі очі. Роздирати засохлі кисляки було дуже важко: усе лице боліло. Брова над лівим оком стогнала і пекла, розбухнувши так, що аж нависала над повікою великою синьою бульбою, а ще сильно нила уся нижня щелепа. «Наче рельсою по морді били», – пронеслося в голові Барса. Він усміхнувся своєму жарту і відразу пожалкував про це – м’язи здригнулися і натиснули на мозок таким сильним болем, що чоловікові на мить здалося, наче він втратив зв’язок з реальністю.

Але реальність не відпускала його зі своїх лещат, нагадуючи про себе нестерпним переспівом витончених уколів по шкірі, нервових різких судом по всьому тілу і диким ревучим болем в шиї майже, але тільки майже, до нестями. Барс струснув у конвульсії головою. Видихнув, ковтнув повітря, зм’як, тіло затрусило.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

12