Боб ДІЛАН. Розвіяння у вітрі

bob

Скільки доріг ще людині пройти

Щоб стати людиною їй?

Скільки морів ще голубці забуть

Щоб вснути в землі пісковій?

Скільки гармат подадуться у лет

До того, як спиниться бій?  (більше…)

Позначки:, , , , , ,

Боб Ділан – лавреат Нобелівської премії з літератури-2016

bob

Один із найвідоміших музикантів світу, композитор і співак Боб Ділан нагороджений за “створення нового поетичного вираження у великій американській пісенній традиції”. Ділан отримає золоту медаль із профілем Альфреда Нобеля, зображенням музи і цитатою з «Енеїди» Вергілія, а також грошову премію – 8 млн шведських крон (приблизно $ 933,6 тис.).
(більше…)

Позначки:, , , , ,

Володимир ЦИБЕНКО. Експериментатор

Учора я замкнувся у себе в шафі й дотепер перебуваю в ній. Це сталося не випадково, як це могло вам здатися на перший погляд. Навпаки, я зробив це цілеспрямовано, для того, щоб дізнатися результат мого експерименту, ідея якого закралася мені до голови з вчорашньої ночі. Мене ніби пробило струмом, коли зрозумів, що я можу від цього отримати. Невідомість, відлюдкуватість, мовчання, раптово може змінити  все довкола мене, відкрити нові сторони того, що я раніше не помічав та поглянути під іншим кутом на все, що мене оточує.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Інгвар АНТ. Шепіт сосен

Існує думка, що привиди бувають не лише у людей, але і у дерев

Дж. Гілл “Дерева-привиди

Я боюсь весни.

Так, ви все правильно зрозуміли!

Тієї пори, коли зима сповзає, як на картинах Далі, темними струмками.

Місця, набиті снігом, чорніють. Вулиці забризкані сміттям та лайном. Небо затягує сірістю, як зір у п’яниці. Повсюди глухе каркання. Вороння зависає на електричних стовпах. Будинки оголюють сліди хвороб часу. Начебто вже тепло, але ще пробирає до кісток.

І дерева…   (більше…)

Позначки:, , , , ,

Максим ЧУПРИНА. Зло

***

Боротьба за життя Ромашки йшла цілу ніч. Як на лихо, саме цієї ночі вдарив лютий мороз, причиняючи нестерпні страждання нещасній тварині та її господарям.

Батько й дочка-студентка, що приїхала додому на вихідні, замкнули у хаті матір, щоб не чути її голосіння, яке до того ж могло ще й побудити усіх сусідів.

Зціпивши до хрусту зуби, дочка з батьком метушилися, бідолашні, коло корівки, своєї годувальниці. Наскільки змогли, вигребли з-під неї сніг та підіткнули соломи. Накрили зверху цупким рядном, запалили поряд вогнище, по черзі лягали Ромашці на спину, намагаючись зігріти свою голубку теплом власних тіл. Час від часу вона повторювала спроби звестися на ноги, тоді Світлана з батьком, вибиваючись із сил та напружуючи вкрай натомлені, задубілі від холоду м’язи, підпихали її, підбадьорювали лагідними словами, але ні – задні кінцівки відмовлялися їй слугувати.   (більше…)

Позначки:, , , , ,