Олександр ТАРАСЕНКО. Блискавками повітряних поцілунків

***

наші стосунки
базуються
будуються
переховуються
в
принципах різних
граматик  
і
різних фонетик
майже не переплітаючись
хіба що траєкторіями
та скальпами
хіба що
милозвуччям чи благополуччям
різними шляхами сполучень

тож
який такий теоретик
зможе спростувати твердження
що ми з тобою
не
надмірно штучні

а
час
надмірно прискорився
що аж
циферлати швейцарських годинників
не такі вже й надійні
що аж
юлій і папа григорій не такі вже й нетлінні

та ж
наші імена
вписано в список єретиків
бо
наші прізвища
й
наші сутності
звучать мелодійно
хай навіть і гармонійно
або навіть
отруйно
чи
гнійно
або навіть
необґрунтовано
чи
нелінійно

(і в цьому тільки мертвий
принцип фонетики
винний)

ми ж бо
ні в чому не винні

курю сигарети
палю волосся
перегортаю
велику кількість вимерлих абеток
надто
вже вгризлося
та врослося
в мене
твоє ім’я

яке не спростує із мого серця
ні один
теоретик

***

п’ю каву.

запиваю поцілунками.
заїдаю сигаретами.
занюхую обіймами.
на десерт —
стійкі парфуми.

бавлюсь волоссям твоїм.
нюхаю як фетишист шию.
хочу вкрасти тебе
і навіть
апелюю до часу
ревную до нього
адже
він
курва
лукавить
він
із нами жорстко грає
не по правилах
чим б’є по нервах
як по струнах
струмом

гладжу шкіру.

м’яко.
без натяків.
глухо.
апелюю до тебе
як до феміди
танцюю пальцями
по ковзанках твого епітелію

без помилок.
вірно.
і
ти
мені
віриш.

і
всім
моїм
рухам.

дивлюся тобі в очі.

сіро.
ні.
зелено.

ніби
в них залетів
крук.
хамелеонно-
бутафорні

але
одне знаю напевно
як ніколи

ніхто
б
так
не зіграв
на сліз
твоїх
нюкторні

як
я

***

защетинилось серце
защемило всі його нерви
з судин вибивається чорна пара
і тьохкають
усі шестерні й клапани
зсередини
ніби по серцю
серпом —
червінь.
первінь любові
— його золоту жилу —
злапано.

шкіриться серце
сміється аж зуби зводить
усілякими ґвинтиками
понабиване
пульсує руслами нілу
механізм цього заводського комплексу
бадьоро
хоч і забрано в нього свободу
і замордовано
мечами
вилами
жінками
і
битвами

і закатовано
і скалічено
і все тяжче смокче
кисень поршень
бо
забито
і
замулено
і щось муляє
висновок – заґратовано

пахне сирістю сирцем і порохом
усе швидше та швидше
скорше і скорше

своїм молозистим
тілом
прокладає шлях собі
в любов
де дослівно написано —
в ж е   а р е н д о в а н о

***

побажай мені удачі в бою

із заціпенінням дивлюся
на розкурочену війнами
помаранчеву голову планети
в кучерях якої
заплутались люди

тому
побажай мені удачі в бою

навала за навалою
цілими дивізіями
відступають
монголо-татари
хрестоносці
литовські племена
шведи біжать з-під полтави
бонапарт біжить з-під москви
притримуючи штанці
козаки тікають на південь
польські та австрійські вершники
турецькі яничари
німецькі пантери та панцери
радянські т-34 та йосипи-сталіни
(і йолопи-сталіни теж)

усі вони централізовано покидають
мою
у/в (вибрати вірний варіант)
країну
в кожного воїна в руках
перепустка
сухий пайок
і валізи

побажай мені удачі в бою
бо
це буде остання війна
коли всі вище зазначені
повстануть проти неї
проти їх прародительки
проти їхньої годувальниці
в ім’я якої вони ссуть вим’я землі
ромули та реми
ладні різати одне одного
задля покращення демографічної ситуації
щоразу змінюючи
прапори герби та країни
погляди ідеології та релігії
як погані студенти
яких постійно залишають
на наступний рік

побажай мені удачі в бою —
і ми будемо щасливі
ми складатимемо реґґі
та питимемо алкоголь
покурюючи міцний тютюн у самокрутках
і ми будемо щасливі
і можливо
навіть любитимемо одне одного
знаючи
що
остання війна
вже за плечима

тому
побажай мені
удачі
в бою

***

розтікається слина від тебе
як у собаки павлова
і я
весь у милі
як кінь пржевальського
як невловимий
тікаю за межі зарозумілого
дорогою
викладеною пазлами
витанцювану моїми
шизофренічними експериментальними вальсами

і твоє ім’я асоціюється
у мене зі спазмами
помережаними
зболеними залкоголеними
закодованими нотами
бо твоїм іменем
можна називати вже назване
і кожну з п’яти його літер
можна вважати гаслами
моїми
як підвиду
закоханої істоти

і я сиплю на тебе дощем як віршами
(чи навпаки)
і скавчу як пес у твій бік
і кирками та криками
вибиваю підступи до твого серця
працюючи щодня
та радячись із саперами та зодчими
пишу тобі безіменні листи
але будучи простим грішником
підписуюсь –
коханий.
заочно.

***

я продовжую свою розмову
розумово
підсвідомо
розширюючись до роздумів
розкладаючи
ремінісценції
метафори
порівняння та епітети
якими мій мозок повен
аби достукатися у твою черепну коробку
бодай
блискавками повітряних поцілунків
бодай
буревіями свого голосу
бодай
його штормами штилями та грозами

я загортаючи у сувої своє
широкомасштабне
апокаліптичне еґо
стукаю круками
у твоє відображення у дзеркалі
складаю з твого
недо/розвиненого
не/до/статньо
світлого еґо леґо
граючись реченнями та буквами
граючись із твоєї свідомості
пуклями
стискаю у кулак руки
розкулаченими
кудрями
пекла
на фоні твоєму
вимерлому
та
померклому

я
граю
з
тобою
бо ти
конструктор (.)
розкладаю тебе та синтезую –
вміло
сміливо
всі спроби здаються вдалими(.)
я –
нейтральний герой
здаюся –
амбівалентним брутом (.)

і зберігаю
твоє ім’я
і моє безкінечне я

у якому
фактично
застрягли ми
мікроскопічними драґлями
чи
загидженими кристалами

***

круки
зав’язані руки
на крюк
і кроки
важкі —
ніби корком чеканю асфальт

докір
спокій
регіт
і —
цокіт

і абсурду метал

рвуться
перлинами
катрени

і вибухають
бульбашками
в такт

у вузол
гени
силою тертя —
у вени —

суцільний
fuck

у зав’язі
натягнуті жили
суцільною в’яззю

і розіп’ятий на мармуровій плиті
квазі-
людина

але у кожному разі

ти —
відтінок-відтинок-
-тінь

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *