Сергій РИБНИЦЬКИЙ. Перша зустріч із Аутено Ваадартоном

Людський голос може змінити той світ, який створила музика, тоді як мовчання є вимушеною жертвою, аби цей світ зберегти. Леся ніколи не могла вгадати: мовчати чи мовити, доки містичні речі, наповнені непізнаним і фатумним жахом, не втрутились в її молоде безтурботне життя, коли поруч був Андрій — її коханий, в обіймах якого дівчина ніжилась за будь-якої погоди, за будь-якого настрою і в будь-яких місцях, притуляючи уста і щоки до його яскравої футболки чи пухнастого светра. А ще їх обох поєднувала Вінниця, місто, створене музикою. Оскільки різноманітні ніжні та енергійні пісні народжувались в душах мешканців Надбугових будинків, або будь-який трек із динаміків автівок, прочинених вікон, в навушниках чи живі мелодії вуличних та ресторанних музик так легко поєднувались з атмосферою монументальної архітектури, спальних районів, галасливих площ, зелених парків і затишних скверів. (більше…)

Позначки:, , , , ,

Максим ЧУПРИНА. Фатум

***

Морок. Пітьма. Навкруги чорнота така, що здається, ніде просто взагалі нічого нема. Темінь поглинула не тільки всі навколишні речі, а навіть звуки також буцімто потонули в ній. «Хіба ж буває така темрява? Де це я опинилася?» – здивувалася Надійка. Вона не бачила навіть сама себе. Обмацала своє тіло – виявилося, що воно таки є. Дивно: з одягу на ній лиш нічна сорочка. Але їй не холодно. Отже, температура кімнатна. Надя стоїть в незрозумілій непроглядній темряві невідь де, невідь чому, невідь як і коли тут опинившись. Босі ноги стоять на чомусь твердому, але підлоги вона не відчуває. Що тепер – день, ніч? Що, нарешті, відбувається?!  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Rendall MORTISIAN. Оніміння

Викинь з голови все сміття, не жалій нічого. До біса, твої почуття і твої манери. Кому воно потрібно? Спали все вщент, закопай у землі, або розсій за вітром, це не потрібне, зайве. Копай глибше, чуєш?!! Так щоб зорі посеред дня засвітились у тій могилі. А потім згрібай туди все, спустошишсь, виблюй свій мозок, змішай з грязюкою все світло, що ти мав у своїх долонях і послухай… Можливо ти почуєш, що розповідають стіни у покинутих будівлях, вони багато тримають в тих подертих шпалерах, зберігають краплини душ в тих брудних плямах на підлозі, що роками в’їдались в трухлявий лінолеум, а на кухні ще стоять запахи свіжої випічки, та варто сколихнуть те повітря легким подихом, все те життя перетвориться в гниль. (більше…)

Позначки:, , , , ,