123

Віталій ГЕНИК. Скелет у шафі

Певен, що кожен при бажанні пригадає якусь пригоду з дитинства, лячну до болісних дрижаків саме своєю незбагненністю. Зазвичай більшість таких історій у зрілому віці знаходять раціональне пояснення. Але деякі…

Мені було років вісім, коли дід із бабою, що в них ми жили, надумали піднімати хату. Збудована ще до війни, рублена будівля не мала фундаменту й щороку потерпала від повені – поблизу-бо стояв водяний млин. Старенькі перебралися на час ремонту до прибудови, а нам із татом і мамою довелося тимчасово моститися по сусідах.

Отак і вийшло, що того літа ми на кілька тижнів винайняли кімнату в старого Драгомира.   (більше…)

Позначки:, , , , ,

Павло РУДЕНКО. Ворон

Чотири роки поспіль 26 червня Пилип приносить квіти і прибирає навколо могили брата. Старшого брата, він був йому за батька і за матір. Виховання інтернату дозволило раніше подорослішати. Вони завжди були разом. Завжди пліч-о-пліч, поки мотузка на гілці посеред поля не залишила йому тільки тіло і багато запитань.

Він вийшов, коли Пилип був у душі, як завжди на роботу, та не повернувся. А потім телефоном йому сповістили, що брата знайшли повішеним, неподалік від дому, всього-на-всього якийсь кілометр. Свідків, звісно ж, не було, тільки багато ворон. Можливо, вони бачили, що відбулось насправді, та що вони скажуть, крім каркання.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Назарій ВІВЧАРИК. Коли Земля бунтує

Була така пора доби, коли вже не ніч, але ще й не ранок. Це найспокійніша пора. У цей час навколишній світ немов застигає у невагомості. Природа огорнула тишею сіру триповерхову будівлю медичного закладу, що заховалася серед каштанів. Це було, либонь, найвіддаленіше місце цього невеликого провінційного містечка. Хтозна, чи так було колись заплановано будівничими міста, чи просто підсвідомо люди відмежувалися подалі від цього закладу.   (більше…)

Позначки:, , , , ,

Микита КІЛЯРОВ. Компас

Щойно я повернувся звідти, звідки, вважалося, немає вороття. Тепер коли я тут, у світі марнотратства та цинізму, серед людей, які безтямно підсипають пісок зі своїх життєвих годинників чванливим, слабкодухим й позбавленим ерудиції вельможам, оточений думками про виживання простолюдин та перебуваючи серед одержимих нікчемними папірцями навіжених, я не можу прожити й хвилини, не зневажаючи той похмурий день мого розставання з безтурботним життям. Там, де я побував, нема нічого, окрім страждань, мук, тортур та жалю. Мені довелось відвідати світ, де межі та границі не мають ані найменшого значення, де простір суцільною пітьмою проводить будь-кого довгим коридором у безкінечність — до повного й суцільного небуття. Те, якими стежками я ходив і що бачив, занурило мене у справжнє просвітлення, після якого я ненавиджу й відверто проклинаю усе, що пов’язано з цим зіпсованим та безнадійним світом. Мої мандри перетворили мене на справжнісінького відлюдка й змусили дедалі частіше пропускати до голови жорстокі, жахливі думки. Шлях, котрий попервах я розглядав як повернення втрачених мрій та надій, зрештою заслав на мене покарання у вигляді безутішного горя й смутку. Ця темінь день у день проростала залишками моєї свідомості, вона оповивала отруйними шипами мою скляну душу й насамкінець дісталась розуму.   (більше…)

Позначки:, , , , ,

«Кілька років зими» презентують у Києві та Ірпіні

img_4597

Запорізький музикант і телеведучий представить у Києві свою нову книжку
(більше…)

Позначки:, , ,

Роман БАТЬКОВИЧ. Грань

Мене завжди дивувала здатність деяких бідах накликати на себе всілякі халепи. Приміром, мій знайомий Артем у цім ділі просто майстер. Він примудряється знайти конфлікт будь-де, тож чи не щодня має чергову оповідку про те, як із кимось побився. Розповідає в найдрібніших деталях кожен раунд того зіткнення, частоту та силу ударів, кількість аперкотів, хуків і т. ін. З гордістю демонструє синці та забиті кулаки. Це ще добре, що Артем чи не з кожної бійки виходить переможцем – битися він справді мастак. Але не варто думати, ніби він такий собі задьора, гопник абощо. Навпаки, Артем людина цілком адекватна та статечна. І перший на рожен не преться. Та чомусь для інших, справжніх гопників, він неначе магніт. Мабуть, гамлесячи грушу, він уявляє всіх потенційних кривдників, відтак і в реальності неприємності швидко його знаходять.   (більше…)

Позначки:, , , , ,

Роман БАТЬКОВИЧ. Дивний випадок у Биринськім лісі

1.

Одразу за поруйнованими стінами старої маслоробні, яку місцеві цеглину за цеглиною розтягли по домашніх господарствах, починав володарювати ліс, рішуче відвойовуючи окуповану людиною територію: крізь тріщини пробивалися в’юнкі мацаки плюща, землю щільно вкривав усюдисущий осот, залишки стін підпирали кущі бузку й акації, поміж якими виріс великий мурашник. Славко вистежив і полонив на стежці гнойовика, вкинув його до мурах і доволі довго спостерігав, як атакують маленькі воїни непроханого гостя, що відчайдушно бився за життя. Хлопець уряди-годи пхав наслинену соломину до мурашника, а тоді злизував їдку кислятину.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Казки Кендзі Міядзави презентують на Япономанії

img_4980

У неділю, 2 жовтня, на головній сцені фестивалю-виставки японської культури «Япономанія» (синій зал) японські казки Кендзібодхісатви звучатимуть голосом Василя Довжика, українського актора кіно й театру, радіоведучого, перекладача й письменника, заслуженого діяча мистецтв України і лауреата багатьох премій. Василь Довжик – з тих, кого пізнають по голосу. Саме його голосом на Українському радіо звучить класична і сучасна українська література. А в неділю його голосом зазвучать історії одного із найпопулярніших в сучасній Японії письменників.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

123