Кенуль АРІФ. Коли мовчать навіть рушниці

kenul

Втомлена «ЯК ПІСОК»

 

Після пісень того курда

Мене можна вбити одним щиглем

Підійди …  

 

Я зачинила двері намертво, засмикнула фіранки!

Замість битви з тобою

Я програю цей бій.

 

Поверни-но нині

Зерна

з кишень своїх – до моїх долонь,

Жодне з цих зерен не проросло у тебе.

 

Повертай!

А потім дай мені слабенького щигля по шиї.

 

Цього разу я точно сконаю … Нумо! Не бійся …

 

 

Пітьма

 

Тої пори ночі,

Коли мовчать навіть рушниці.

 

Диви …

 

Крила чорних ворон, що метушаться

Над моєю головою, крила, що запекло б’ються,

Я затиснула до своїх долонь.

 

І вгамувала,

Вгамувала в собі

Всю жіночу підступність,

І готова обміняти півцарства

На солодкість пороку,

На любов віщуна …

 

Сліпа

Пітьма ночі.

 

Прийди-но …

 

Я довірила

Місяць гірським схилам,

А Сонце

Дитячим рученятам …

Нехай тримають міцно

До світанку …

 

 

ПАДІННЯ БОГА

 

У серці моєму

Безпритульність старої

Дерев’яної хвіртки, що скрегоче

Навіть від найменшого подиху вітру

 

У німу ніч

Скорботна місячна тиша –

Страх смерті

страх людський

Як поїзд на рейках

Ділить надвоє Бога в душі моїй

 

Я –

Комашка, яка подарувала крила

Вселенському вітрові

 

Перш до того

Богом була

 

 

СНІГ

 

Виють вовки в утробі цієї ночі!

Сніг в лісі

Остуджує важкі рани.

 

Він, розкривши руки, обіймає сніг,

А кров, що сочиться з ран,

Топить сніг …

 

Замерзли дерева у сліпому лісі!

З гілок звисає лютий-місяць –

Напівпрозорі

Бурульки.

 

Виють вовки в утробі цієї ночі …

 

Кров в цьому лісі

Втамовує  вовчу спрагу.

 

Переклад з азербайджанської Андрія Тужикова

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *