Івана САМОЙЛЕНКО. Село Пилипівка

Село Пилипівка, Львівська область. До 1999: населення 253 людини. В 1999, 210 мертвих. Пилипівку називають мертве село. Село-примара.

Сім’я Біличів. Галя.

Щастя в простому. Галю не тягнуло до великого міста, як брата Василя, що поїхав до Львова на заробітки. Вона любила пилипівські поля, такі просторі, що перехоплювало дух. Вільна земля, вкрита лісами, річками. А місто – тяжкі кайдани, що стримують рухи.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Олег СТЕЦЮК. Дрогобицькі вулиці

Ми крокували у відбитки ночі, за якусь мить – впадали в затінені світи забутих засніжених вулиць, які, з далекого позавчора, зберігають у своєму нутрі мерехтливе відлуння минулого, що блимкотить в люстерку на світанні, проламує довгі коридори забуття, виштовхує себе, народжує, і – гасне в холодних руках потойбіччя.

Дрогобицькі західні та південні вулиці завжди заплітаються у товсті коси довгих мандрівок, яку устеляє краса, деформована часом. Там – під землею – щось вже давно живе і воно знає нас. Приходить серед ночі та забирає. Могла іти сота ніч й день поступово забувався. Ніби він не існує тут. Нарешті місяць викотився із-за хмар і розгорнув переді мною книгу безлюдної вулиці, яку огортала глибока темрява, розцяткована відблисками очей куниць, гавкотом собак із Завіжжя та Зварича.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Людмила ЯСНА. Сон у стремено

Арсенію останнім часом снився один і той самий сон. Ніби він намагається вилізти з глибокої ями, і вже майже дістаєтьcя верху, як підсковзується й скочується вниз. Чомусь дертися йому дуже важко, і яма та якась страхітлива – чорна, липка, кам’яниста. Падаючи, він не дістає дна, чіпляється за виступ, але сили його полишають і він ціпеніє від жаху, що ось-ось зірветься. Його відчай шириться й зростає, беручи в лещата серце й ніби перетворюючи мозок на гостру кригу, яка спричиняє біль і не дає думати. А серце тріпоче, відчуваючи протяжний тугий щем, безвихідь. Намагаючись все ж таки викарабкатися на поверхню, Арсеній знову зривається й летить у прірву, в якої немає дна, а якщо й є, то десь глибоко-глибоко. У вухах свистить, а очі застилає чорно-червона мла.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Петро СОКОЛОВ. У той день нам заплющать очі

Дзвінок… Він, наче настирна цикада, стрекотів  у напівтемному приміщенні .

Крок, другий, третій…Лікар у синьому костюмі стоїть біля телефону. «І куди тільки поділася та Чергова.. Що там, на іншому кінці проводу? Уночі комусь з вояків стало зле? Захворіла дитина? Серцевий напад у старої? А може просто якийсь наркоман викликає о першій годині ночі “скоряк”  аби отримати всіма правдами та неправдами  таку жадану дозу?»

– Альо, «Скорая»?.. Тут мужчине плохо, помирает! Приезжайте, умрёт ведь, не берите греха на душу!  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Петро СОКОЛОВ. Абсолютна Психічність

День за днем,  ніч за ніччю старішає Світ. Здавалося б, його молодість повинна була бути безхмарною, адже юність завжди легка. Але юність Всесвіту та його планет живе за власними законами. Законами що не можна осягнути людському розуму.

Однак страшна своєю вибуховістю, огидна, темна та хтонічна, юність Всесвіту досі проявляється. Наче рецидив старої хвороби, чи, точніше прояв старої звички. Те,  що стало міфом досі живо. Та буде жити.
(більше…)

Позначки:, , , , ,

Віола ВІХЛЕВЩУК. Сповідь

14 листопада 1934 р.

Шановний докторе В.,

Звертаюся до Вас, як до старого друга, з незвиклим проханням про допомогу.

Два дні тому на нашу адресу надійшов лист на ім’я мого чоловіка. Лист був без конверту, отож я не втрималася, щоби не прочитати його. Тим більше, мій чоловік не має від мене жодних секретів.

Зміст повідомлення занепокоїв і збентежив мене. Та я певна, що коли Едвард повернеться з подорожі, цей текст справить на нього ще більше враження. Його реакція може бути вкрай непередбачуваною та болісною.
(більше…)

Позначки:, , , , ,

Павло ЧЕРЕПЮК. Інший світ

По обидва боки від дороги тяглися нудні поля і луки. Настя вела машину на швидкості близько шістдесяти кілометрів на годину. Я казав їй, що так ми і до завтра не приїдемо, на що сестра уїдливо запитала: «Що, не наганявся ще?» Але в аварію я потрапив не через перевищення швидкості. Я певен, що на дорогу хтось вийшов. Мені довелося різко повернути, і машину занесло в кювет. Але пам’ять поки приховувала від мене події, що передували аварії. Перед очима лише спливає темний силует посеред дороги, як не сфокусована фотографія. І все, потім темрява…  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Владислав УДОВИЧЕНКО. 14 днів скорботи

Тарас закрутив пробку пляшки і кинув її в портфель за плечми. Спекотне літнє сонце розжарювало сидіння мотоцикла. Він стояв у дороги і дивився в її далечінь. Вона здавалася йому нескінченно довгою. У його житті траплялося багато незрозумілих речей. Тепер він думав над тим, що відбувається з ним самим. Він закінчив університет і отримав диплом. Але його це не тішило. За все життя він не на грам не наблизився до своєї заповітної мрії. Насправді Тарас був самим запеклим мрійником. Життя для нього було рингом боротьби.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Сергій РИБНИЦЬКИЙ. Тенета Антменколона

Там, де починаються казки — там зароджуються чудовиська. Так по-зловісному я можу коротко охарактеризувати події, які привели мене до тих моторошних обставин, серед яких я нині опинився. Аби у вас склалося чітке і не упереджене ставлення до мене, я розповім вам про події в чіткій хронології та з усіма деталями. Навіть тепер мене пробирає холод і безнадія від дивного слова — Атменколон. Я сиджу в міських нутрощах Вінниці і уявляю, що десь так само ця істота зачаїлась в залізобетонних нутрощах міста та плете чорні тенета над іншим легковажним бідолахою.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Презентації Валентина Терлецького в Мелітополі, Бердянську, Запоріжжі, Києві, Дніпрі

a2-plakat_kilka-rokiv-zymy_11

Валентин Терлецький продовжує тур Україною на підтримку своєї нової книжки «Кілька років зими». Цього разу презентації відбудуться в Мелітополі, Бердянську, Дніпрі та — повторно — у Києві та Запоріжжі.  (більше…)

Позначки:, , , ,