...567...Остання

Роман ВЕЛИКОРОД. За туманною межею

1

О пів на сьому. Ранок понеділка впивається своїм жалом, висмоктує залишки енергії. Спроби зрозуміти крізь сон, про що тріщить голос на іншому кінці телефонної лінії, позбавлені сенсу. Робочий день мусив початись на півтори години пізніше, та лайно трапляється.

Густа сивина туману плететься чорним полем. Холодне повітря насичене запахом кіптяви, окисленого металу та абсолютної безвихідності. Це місце, де все починається. Мертве полотно землі. Він попрямував до натовпу людей у формі. Пронизливий вітер стискав легені. Бракувало повітря. Оперативники незграбно копошились, мов таргани в недоїдках. Майор Молотов дістав сигарету із зіжмаканої пачки Marlboro, закурив та втупився у знайдене тіло. Те, що  від нього лишилось.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Сергій КАВ’ЯР. The Nobodies

Today I am dirty

I want to be pretty

Tomorrow… [1]

Marilyn Manson «The Nobodies [2]»

 

1.

 

Коли Емма вбігає в квартиру і закриває за собою двері, я помічаю вимазану в землі куртку і розумію, що сталося щось серйозне. Донька прихиляється до стіни і заплющує очі. Глибоко зітхнувши, Емма витирає лице рукавом куртки  і, ніби не помічаючи мене, видавлює у простір:

– Мене назвали трупом через помаду, а потім кинули в замет і почали закопувати, гади.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Арсен ГРЕБЕНЮК. День Стели

Я не пам’ятав свого діда Герта, він помер за кілька місяців після мого народження, лишивши небагато у спадок. Все, чим він дорожив, було невеликою колекцією мінералів, адже був він геологом, відданим своїй справі. Я й не сподівався довідатися про діда щось нове, а тим більше отримати невідому спадщину.

Саме з такою новиною до мене одного разу підійшов незнайомець, коли я приїхав на церковний празник до села Бовванова неподалік від Луцька, де мав трохи родичів. Той чоловік підійшов до мене в натовпі коло церкви та став розпитувати то про родину, то чим я займаюся, поки я силувався згадати хто ж це такий.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Тарас КОРПАНЮК. Зачаєний жах

Експедиція у свідомість – це те саме, що пробувати сидіти у своїй кімнаті й зрозуміти її. Ти бачиш ліжко – класно, місце для сну, читання фільмів, перегляду книг, сексу, що ще? Стіл – чудова річ для того, щоб зберігати на ньому праску, пензлі, гаманець, книги, газети, тарілки з недоїденим салатом з помідор, огірків, цибулі і майонезу, майонезу, бо немає сметани, а ще любов’ю, яка проявляється потраченим часом, якого насправді нема. А ще на столі теж є багато речей, які також мають свій функціонал, окремі з них архімультифункціональні, як от смартфон мінімалістичного дизайну, темного кольору з однією кнопкою.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Ігор ГОРБ. Одержимість

Шістдесятирічний Етісон Вуд, проживав в малогабаритному двоповерховому будинку на околиці Нілторда. Зараз він нагадує пенсіонера, який за власним бажанням прибіг з розкритими руками до такого життєвого порядку. Але завіса подібного життя опустилася відносно недавно. Рік тому, у нього була зовсім діаметрально-протилежна перестановка, – перестановка в капітанській каюті.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Олександр ХАРЧУК. Прощання

Мені важко про неї розповідати. Особливо після того, що між нами було та що сталося потім. І я знаю, що ще рано робити якісь висновки. Чесно кажучи, ніхто мене до цього й не змушує. Я сам цього хочу. Хочу, щоб мій лист став продовженням того, що добігло кінця, цього разу словесним, – письмовим (може, художнім) продовженням фізичних (може, документальних) взаємин. Хочу заповнити паузу.

Я ухвалюю складне самостійне рішення. В той час, коли у парламент тільки внесено на розгляд проект бюджету. Важливе рішення у моєму житті. Одне з найважливіших. І вже друге напряму пов’язане з тобою, подумки озиваюся до неї крізь ніч, яка поволі переходить у ранок. Озиваюся, але не зву.  (більше…)

Позначки:, , ,

Сергій СТЕЛЬМАХ. Там, де шпали падають з неба

Жизнь –  это сон, а Любовь – это одно из сновидений.
Слоган фильма «А теперь, дамы и господа…»

Холодне весняне повітря різко облизало моє обличчя, запустило  руки під мій старий осінній плащ. Я вийшов з пропахлого свіжою сечею  підземного переходу на погано освітлену платформу залізничного вокзалу. На ній було зовсім пусто, від почуття самотності ставало моторошно. Лише поодинокі пориви вітру піднімали у повітря целофанові пакети та інше сміття, розкидане по перону. Я маю зустріти А., виправити все, поки не пізно, отримати ще один шанс побудувати на піску своїх надій словами кам’яний замок.   (більше…)

Позначки:, ,

Василь ЛАВЕР. У тіні Ердеґа

Незвідане завжди приходить у наше життя раптово. Проживаючи день за днем, з року в рік дотримуючись одного і того ж самого алгоритму — дім, робота, магазин, — ми і не усвідомлюємо тих похмурих і небезпечних сутностей, що чатують на нас десь зовсім поруч. Та коли темрява проривається крізь так старанно зведену нами стіну, всі наші хитромудрі захисні споруди, зліплені із «раціональності» та «здорового глузду», швидко тануть, як зведена дітлахами сніжна фортеця тане під невблаганними променями весняного сонця.   (більше…)

Позначки:, , , , ,

Ілля ПЕСТРЕЦОВ. Межа

1

Я мав би здогадатись, що щось йде не так, ще коли вийшов з вагону, міцно тримаючись за свої валізи на місцевій станції. Щоправда, станцією це можна було назвати лиш умовно – на невеличкому острівці, засипаному щебенем самотньо стирчав дерев’яний стовпчик, почорнілий від часу. До нього була прибита іржава табличка, на якій білою фарбою був виведений напис: «Ліски 3 км». Інших ознак того, що тут мають зупинятись потяги не було, жодного натяку на хоч – якусь присутність працівників залізниці, лиш голий степ по один бік, та густий ліс – по інший. Вузька грунтова доріжка починалась одразу за насипом з щебеню і, оминаючи зарості реп’яхів та амброзії, вела до лісу. Здається саме вона має привести мене до Лісків – села, що волею випадку мало стати базою для початку моєї лікарської практики.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Ілля ПЕСТРЕЦОВ. Окуляри

1

Проблеми із зором виникають поступово. Це не апендицит, не інфаркт, і навіть не кишкова коліка. Ви ніколи не прокинетесь із розумінням того, що стали бачити гірше, ніж вчора, все почнеться повільно. Спочатку ви не зможете розгледіти літери надруковані дрібним шрифтом у рекламному оголошенні, потім не зможете прочитати назву ресторану, повз який проходите не перший рік, а потім не впізнаєте вашого знайомого, що привітається з вами, стоячи на іншому боці вулиці. Та навіть після цього ви будете запевняти себе, що все гаразд, що ви просто були занадто втомлені, або що на вулиці було занадто темно, а можливо і те, і інше. І звісно вам не потрібен лікар. Ні, тільки не вам, поганий зір – це проблема тих, хто занадто довго сидить за комп’ютером та книжками, або ж тих, чий вік вже дуже давно вимірюється двозначними числами.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

...567...Остання