Лілія ВОЙТКІВ. Мертве море

***

бути моряком
якого розлюбило море
стерпно
коли ти став моряком
лише з ненависті до суші  

але як тобі бути
моряче
коли море не кличе до себе
і не піняться хвилі в колінах
коли всі маяки потопились
а вночі тобі треба їх світло
а удень тобі треба сигнали
бо тумани лягають на шкіру
скажи як тобі бути
моряче?

бути моряком
якого розлюбило море
стерпно
але

 

***

наш корабель став частиною найпрекраснішої стихії
і буревісники шалено кружляють
над душею безодні
ніби лампадки на кладовищі спогадів
спогадів забутих
іноді вбитих
іноді навмисно живцем закопаних

а далі тільки біль
а далі тільки щем
і пустка

 

***

приводом для відчаю
що огорне тебе як сирени київ
буде невміння твоїх рук
триматися за мої руки

і як я можу оперти на тебе свою душу
якщо навіть мої руки не знають куди дітись

шукають в кишенях дріб’язок
клацають капсулу у цигарці зі смородиною
скручують одна одній пальці
губляться
губляться
губляться

я зникну скоріше
ніж ти збагнеш
що мене вже немає

(а може я уже зникла)

 

***

танцю заважає тільки сонце
що черпає тепло із вчорашнього дня
танцю заважає тільки холод
і сонце
що черпає світло із вчорашнього дня
танцю заважає тільки темрява
бо не бачу ні ніг ні рук
і не відчуваю

невпинний дощ
бджола шукає хованку
під пелюсткою мальви

а я шукаю шлях до
себе
і чую папороть цвіте
невже Купала?
(невже потрібен особливий день
аби шукати шлях до себе)

протягнену до квітки німу руку
бджола ужалила
а втім
бджолі що мальва що квітка папороті
надійний сховок для життя
людині що бджола що танець
є репетицією смерті
є репетицією себе
є репетицією втеч

 

***

пожежа стає попелом
попіл стає пам’яттю від пожежі
а вся іронія полягає у тому
що в оточенні найсмачніших на світі яблунь
я найбільше хочу не їх
я найбільше хочу гірку
від якої аж терпне подих
і найбільше люблю її

бути нам одне одному
дірявим човном
або цілим човном
без жодного весла

 

***

голос
який чую навіть стуливши вуха
голос
який промовляє крізь зціплені зуби
кидає в очі тембр
беззвучно сміється
аж коливається первинність суті

про що він мовчить мені у душу?

про щось він мовчить мені у душу

мовчить у душу

мені

мовчи
мовчи

 

***

падати ногами у глину твоєї суті
намагатися пустити коріння там
де росте тільки втрата
бігти супроти втечі
дерти коліна об чагарники пам’яті
без права на тебе
на себе
на завтра

буду

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *